Поки російські ракети нищать українську інфраструктуру, всередині країни блокується нове будівництво, реалізація інвестиційних, інфраструктурних і навіть соціальних проєктів. Причина — відсутність комплексних планів просторового розвитку територій, без яких сьогодні неможливе жодне нове будівництво, навіть спорудження вигрібної ями.
Про це заявила народна депутатка Лариса Білозір, членкиня Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
«Бізнес, що працює під час війни, – це ще один підрозділ оборони. Війна виграється не лише на фронті, а й у цехах, на фермах, у підприємствах. Економічна стійкість має стати другим фронтом», – наголосила депутатка.
За її словами, ситуація, що склалася навколо будівельної документації, — це правовий колапс, спричинений тим, що громади фізично не можуть затвердити комплексні плани просторового розвитку — а без них з 1 січня 2024 року заборонено будівництво. Водночас сам Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» був ухвалений ще у 2020 році — тобто до повномасштабної війни, і не враховує нових реалій.
Відтак громади втратили змогу розвивати відновлювану енергетику, агропромислові комплекси, промислові об’єкти, і навіть базову інфраструктуру.
Щоб розв’язати цю проблему, в Комітеті розглядається законопроєкт №13437, співавторкою якого є Лариса Білозір. Документ пропонує:
- відтермінувати обов’язковість комплексних планів до 1 січня 2028 року;
- для громад у зоні бойових дій чи окупації — дати три роки після завершення воєнного стану;
- спростити процедури планування і залучення інвестицій у будівництво;
- надати громадам можливість діяти, а не чекати ще кілька років.
«Якщо ми цього не зробимо — ми самі собі вороги. Закон не має зупиняти розвиток, він має його забезпечувати», — підкреслила депутатка.
Законопроєкт вже готовий до винесення у сесійну залу. Лариса Білозір наполягає, щоб його ухвалили за основу і в цілому вже наступного тижня. Інакше — це не лише саботаж, а й шкода економічному фронту.
Нагадаємо, раніше Верховна Рада вже розглядала низку подібних ініціатив (законопроєкти №9549, 12283, 13174), але жодна з них не була підтримана остаточно. Відтак проблема залишається відкритою для всіх громад країни.