Сум і біль охопили Козятинську громаду. Учора у Кордишівці відбулося прощання із мужнім Захисником України — Петром Івановичем Назарчуком, який віддав своє життя за свободу і незалежність Батьківщини.
Петро Назарчук народився 30 серпня 1986 року в Києві, у родині Валентини та Івана Назарчуків. Його батьки й предки родом із Кордишівки, куди родина завжди поверталася серцем. Згодом переїхали до Вінниці, де Петро ріс разом із сестрою Тетяною, навчався у вінницькому ліцеї №27, а потім здобув фах столяра в ПТУ №5.
Кордишівка була для Петра другим домом — він часто приїздив до бабусі, допомагав по господарству, рибалив, спілкувався з друзями. Саме тут зустрів своє кохання — Олену, з якою одружився у 2014 році. Їхній дім наповнився любов’ю, добром і взаємною підтримкою.
З початком російської агресії Петро Назарчук став до лав Збройних Сил України у 2015 році. Після служби в зоні АТО повернувся до мирного життя, працював на підприємствах ТОВ «БаДМ» та ПрАТ «Інфузія».
Проте 2022 року, коли ворог знову рушив на Україну, Петро не зміг стояти осторонь — знову став до зброї, боронячи рідну землю на найгарячіших ділянках фронту: під Сіверодонецьком, Лисичанськом, Авдіївкою, Бахмутом і Покровськом.
Його найбільша гордість і любов — донечка Поліна, яка народилася у 2022 році. Воїн бачив її лише кілька разів, приїжджаючи з фронту у відпустку. Усі розмови з рідними закінчувалися словами про донечку, про те, як він мріє бачити, як вона росте.
У жовтні Петро востаннє побував удома. Родина саме облаштовувала нову квартиру, і він з натхненням узявся до домашніх справ. Ніхто не знав, що це буде остання його відпустка.
Останній дзвінок — 23 жовтня. Через кілька днів надійшла страшна звістка: 25 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання неподалік населених пунктів Борівка – Андріївка Ізюмського району Харківської області старший солдат Петро Назарчук загинув унаслідок вибухової травми.
Йому було лише 39 років…
У Петра залишилися мама, дружина, маленька донечка, сестра та племінники.
Поховали Героя на кладовищі у рідній Кордишівці.
Жителі громади вийшли, щоб створити коридор слави — з квітами, сльозами і молитвами.
«Ми схиляємо голови перед мужністю Петра Назарчука, дякуємо йому за мир, за життя, за Україну. Його ім’я навіки залишиться в нашій пам’яті, а подвиг — у серцях», — зазначили у Козятинській міській раді.
Вічна слава і вдячність Герою України.
Вічна пам’ять, Петре…
