У самому серці Хмільника, на Замковій горі, у стінах старовинної вежі сьогодні трапилася зворушлива історія — історія про уважність, відвагу й одне врятоване життя.
Все почалося, як не дивно, з кицьки на ім’я Подушка — пухнастої мешканки історичного музею, яка зазвичай неквапливо спостерігає за життям відвідувачів і працівників. Та цього разу її поведінка змінилася — вона сиділа на мурі і пильно вдивлялась на вежу. Оберталась головою в сторону де заплуталась пташка. Ніби вказувала в той бік.
Працівники звернули увагу на дивну поведінку киці й вирішили перевірити, що ж привернуло її увагу. І не дарма. У вежі, на висоті більше двох метрів, в незручному й майже недоступному місці, вони побачили маленьку пташку, яка, ймовірно, намагалася збудувати собі гніздечко, але заплутала лапки у мотузках і сухій траві та не могла вибратися.
«Якби не наша Подушка, ми б і не здогадались, що вгорі у вежі застрягла пташка. Вона поводилася якось неспокійно, наче на щось вказувала — і тільки завдяки їй ми подивилися туди. Ми б просто не звернули уваги. А так — вдалося врятувати живу пташечку. Це така несподівана, але дуже зворушлива для нас ситуація…», — розповіла директорка музею Наталія Миколаївна.
Порятунок був непростим: довелося діяти обережно, щоб не завдати пташці ще більшої шкоди. Завдяки злагодженим діям працівників музею і керівника гуртка відеографії Хмільницького ЦДЮТ Андрія Загороднього, її вдалося акуратно визволити, опустити вниз, відпоїти, нагодувати та дати час на відновлення.
«Ми всі звикли до Подушки як до частини нашого колективу. Але цього разу вона справді стала героїнею. Це нагадало, наскільки важливо бути уважним до всього живого довкола. І як часто тварини відчувають більше, ніж ми. Іноді навіть одна киця може змінити чиюсь долю», — доповнив головний зберігач фондів музею Юрій Петрович.
«У неї були заплутані лапки — вона б не вибралась самотужки. А ще через цю спеку у неї зовсім вже не були сил. Але нам вдалось її врятувати», — продовжила науковий співробітник музею Віта Віталіївна.
Згодом, коли пташка зміцніла, її випустили на волю. Маленьке життя продовжило свій політ завдяки людській доброті і одній дуже уважній киці.
Хмільницька вежа — не лише свідок історії, а й місце, де твориться нова: добра, чуйна й справжня. Іноді саме з таких історій складається наша віра у прості дива.
Ольга Франчук
