15 червня, у День батька, Хмільник прожив два дуже різні, але однаково важливі емоційні заходи. Один — з болем у серці. Інший — з теплом підтримки. Обидва — про любов, силу і віру, яка тримає.
На центральній площі — тиша, що говорить
У цей день у самому серці Хмільника відбулася мирна акція на підтримку родин зниклих безвісти та полонених українських військових. Учасники — дружини, діти, батьки, матері. Ті, хто щодня живе з невідомістю і чекає на голос у слухавці, на звістку, на обійми.
“Цей день — не про свято. Цей день — про біль, який не має вихідного. Про очікування, яке триває місяцями. І про віру, яку не зламати,” — говорить одна з організаторок.
На банерах — імена, фото, очі. За кожним обличчям — життя. За кожним фото — історія чекання.
Акцію вже традиційно організували рідні військовослужбовців, які зникли безвісти чи перебувають у полоні. Їхній голос — це нагадування, що герої не мають зникати з поля зору суспільства.
У міському парку — благодійність зі смаком та піснею
Того ж дня у міському парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка відбувся благодійний захід на підтримку ЗСУ. Тут панувала інша атмосфера — родинного тепла, спільності та вдячності.
Гості насолоджувалися виступами творчих колективів громади, куштували ароматну юшку та домашні бутерброди, готовані з любов’ю.
Під час заходу відбувся збір коштів на автомобіль для 3-ї бригади оперативного призначення НГУ “Спартан”, де служить наш земляк з Лозової — Юрій Амосюк.
Зібрано 6 тисяч 74 гривні, кожна з яких — цеглинка у спільну справу.
“Цей день — про те, що ми не лишаємо своїх. Що ми підтримуємо, навіть якщо болить,” — відзначають організатори заходу.
У Хмільнику День батька став нагадуванням, що бути татом — це не лише про родинну радість, а й про жертовність, відповідальність і мужність. І що чекання — це теж форма героїзму.