У середу, 16 липня, Самгородок провів в останню путь свого земляка — водія-електрика 34-го окремого мотопіхотного батальйону ЗСУ Олега Анатолійовича Бернагу. Його життя обірвалося 8 липня у Харкові після тривалих наслідків поранень, контузій та втрати слуху, отриманих на фронті.
Олег Бернага, позивний «Барні», народився 14 жовтня 1980 року в селі Самгородок. Дитинство провів у Шепетівці, але завжди повертався до рідного села — до бабусь і дідусів. Освіту здобув у Шепетівському фізико-математичному ліцеї, а згодом у Національному технічному університеті. Після закінчення вишу працював на київському заводі, а згодом — у будівництві в Україні та за кордоном.
Переїхавши до Бучі, створював власне житло, працюючи електриком і будівельником. На початку повномасштабного вторгнення був таксистом у Вінниці, звідки 28 липня 2024 року пішов на фронт добровольцем. Служив у 34-му ОМПБ, виконував бойові завдання на Вовчанському напрямку Харківщини.
Побратими згадують Олега з теплом — як щирого, відданого друга. Йому назавжди 44 роки.
Попрощатися із захисником прийшли рідні, друзі, бойові побратими, односельчани. Жалобні заходи пройшли біля будинку Героя та в Центрі культури і дозвілля Самгородоцької громади. Поховали Олега Бернагу з військовими почестями на кладовищі в Самгородку. Після молитви за його душу прозвучав Гімн України, військовий салют, а матері — Ользі Василівні — вручили Державний Прапор.
Вічна слава та шана Герою. Низький уклін за мужність.
