Самгородоцька громада зі скорботою та глибокою вдячністю провела в останню дорогу Захисника України — Олександра Віталійовича Машевського, який повернувся до рідної домівки «на щиті».
Олександр Машевський народився 3 червня 1983 року у селі Широка Гребля. Після закінчення місцевої школи пройшов строкову військову службу, а згодом — службу за контрактом в окремому полку спеціального призначення Внутрішніх військ МВС України «Ягуар» (нині — 14-та бригада Національної гвардії України імені Івана Богуна). Заочно здобув освіту у Вінницькому національному аграрному університеті за спеціальністю «Агрономія». Разом із дружиною виховував двох доньок.
Свій бойовий шлях Олександр (позивний «Машаня») розпочав ще у 2014 році, пройшовши кілька ротацій у зоні АТО/ООС. З перших днів повномасштабного російського вторгнення він знову став до лав оборонців України разом із побратимами 14-ї бригади оперативного призначення НГУ імені Івана Богуна «Червона калина».
У званні майстер-сержанта воїн виконував обов’язки заступника командира взводу матеріально-технічного забезпечення 2-го батальйону оперативного призначення «Фенікс» 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». Захищав Київ, брав участь у запеклих боях на Донецькому та Запорізькому напрямках.
13 грудня під час ворожого обстрілу дронами «Герань-3» поблизу села Червоне Краматорського району Олександр зазнав важких поранень. 14 грудня його серце зупинилося. Герою назавжди залишилося 42 роки.
Попрощатися з воїном прийшли рідні, друзі, побратими та вдячні земляки. Заупокійне богослужіння відбулося на батьківському подвір’ї у селі Широка Гребля, його очолили військові капелани отець Олег та отець Василь. Зі словами скорботи й подяки виступили сільський голова Сергій Лановик, заступниця директора Широкогребельської гімназії Світлана Гнатюк, а також військовослужбовець НГУ Владислав.
Похоронна процесія продовжилася у місті Вінниця. Олександра Машевського поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вічна пам’ять і шана полеглому Захиснику України.
