17 Лютого, 2026

Втрата, яку неможливо прийняти: Самгородоцька громада схилила голови перед подвигом воїна

Не такої зустрічі чекали рідні й земляки — не з такими сльозами та болем у серці… 17 лютого Самгородоцька громада живим коридором, стоячи на колінах, зустріла свого Захисника. До рідної домівки повернувся Герой — Вадим Козиревич.

Тиша цієї зустрічі була сповнена вдячності, шани й невимовного болю. Люди проводжали поглядами кортеж, який привіз додому воїна, що віддав життя за Україну.

Вадим Васильович Козиревич народився 21 серпня 1990 року в Києві у родині Василя та Лесі Козиревичів. Дитинство й юність провів у столиці, а у 2005 році разом із сім’єю переїхав до села Воскодавинці. Навчався у Новогребельському професійно-технічному училищі, де здобув фах тракториста й зустрів майбутню дружину Антоніну. У подружжя народилися двоє синів — Владислав і Вадим.

Він працював, будував плани, мріяв про майбутнє для своєї родини. Та війна перекреслила мирне життя. У червні 2024 року Вадима призвали до лав Збройних сил України. Після навчання за кордоном він став на захист держави на Запорізькому напрямку.

Солдат, стрілець-снайпер штурмового підрозділу, загинув 1 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове. Через інтенсивні обстріли тіло не змогли евакуювати, і тривалий час він вважався зниклим безвісти. Рідні жили надією й молилися про диво. Та після підтвердження ДНК стало відомо — воїн загинув, захищаючи Україну. Йому назавжди залишиться 34 роки.

Попрощатися із Захисником прийшли рідні, побратими, односельці, представники громади. Заупокійне богослужіння розпочалося біля його дому, продовжилося у храмі Покрови у Воскодавинцях. Під час мітингу-реквієму звучали слова вдячності та співчуття родині, згадували мужність воїна, його відданість та любов до рідної землі.

Героя поховали з військовими почестями. Прозвучали молитви, Державний Гімн України, військовий салют, а матері воїна передали Державний Прапор — символ честі й вдячності.

Вадим Козиревич назавжди залишиться у пам’яті як люблячий син, батько, брат і побратим — людина, що стала прикладом відваги й самопожертви.

Вічна пам’ять Герою.