Він був із тих людей, поруч із якими стає тепліше. Спокійний, працьовитий, уважний до дрібниць — таким Руслана Янковчука пам’ятатимуть рідні, друзі й усі, хто його знав. Тепер його ім’я — серед імен небесного війська України.
Янковчук Руслан Миколайович народився 3 травня 1975 року в Козятині. Навчався у школі №1, а завершував навчання вже у школі №4. З юності мав особливу любов до землі — доглядав сад, вирощував городину, радів кожному плоду своєї праці. Це захоплення передалося йому від прадідуся і залишилося з ним на все життя.
Руслан був світлою, доброю людиною. Його тепло відчували навіть тварини — вони тягнулися до нього, немов відчуваючи спокій і турботу. У дитинстві захоплювався фотографією, відвідував гурток, а в сімейному архіві досі зберігаються зроблені ним світлини — щасливі миті мирного життя, які тепер особливо боляче переглядати.
Він був турботливим сином, другом, кумом. Завжди повертався додому з гостинцем, допомагав близьким, не відмовляв нікому. Те, що він робив своїми руками, й сьогодні дихає теплом і нагадує про нього.
Строкову службу Руслан Янковчук проходив у навчальному центрі «Десна», завершивши її у званні старшого сержанта. Працював на залізниці у воєнізованій охороні — відповідальний і надійний, так відгукуються про нього колеги. Саме звідти його й було призвано до лав Збройних Сил України 26 серпня 2024 року.
Після навчання в Гайсині він потрапив на Покровський напрямок. На фронті залишався таким самим — зібраним, акуратним, організованим. У нього все мало своє місце і свій порядок. Він дбав про побратимів, намагався забезпечити підрозділ усім необхідним. Про війну рідним не розповідав — лише коротке: «Все добре». Лише друзям зізнавався, що навколо — справжнє пекло.
23 листопада 2024 року був останній дзвінок перед виходом на позиції.
26 листопада телефон замовк. Згодом стало відомо: під час переходу на іншу позицію група не дійшла… Усі побратими з того виходу згодом повернулися додому. Тепер повернувся й Руслан.
Офіційно підтверджено, що гранатометник, старший сержант Руслан Янковчук, військовослужбовець в/ч 2896, зник безвісти близько 7:00 26 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Пушкіне Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Тіло Захисника було згодом ідентифіковане.
Його дорога додому тривала майже рік.
Руслана Янковчука поховано на центральному кладовищі Козятина, на Алеї Слави.
Світлий образ Героя назавжди залишиться в пам’яті громади.
Схиляємо голови в скорботі. Щиро співчуваємо батькам і всій родині. Дякуємо за сина — гідного воїна України.
Вічна пам’ять і слава Герою.
