Герої йдуть, але не зникають. Вони залишаються у вітрі, у пам’яті, у серцях. Їхня мужність продовжує жити у нашому майбутньому.
7 грудня мешканці села Сошанське Самгородоцької громади з болем зустрічали Сергія Юрійовича Іванишина — воїна, який віддав життя за Україну. Траурний кортеж, прикрашений синьо-жовтими прапорами, рухався вулицями села, а люди виходили назустріч, утворюючи живий коридор шани. Вони схиляли коліна, встеляли дорогу квітами — тією дорогою, якою Сергій востаннє повернувся додому.
Наступного дня, 8 грудня, громада назавжди попрощалася зі своїм Героєм.
Сергій Іванишин народився 22 жовтня 1987 року в селі Сошанське. Закінчив місцеву школу, здобув фах слюсаря у Вінницькому профтехучилищі та відслужив строкову службу в Десні. Після повернення розпочав трудову діяльність будівельником, створив сім’ю з коханою дружиною Тетяною, разом виховували двох донечок — Софію та Марію. Мріяли, будували плани, жили звичайним щасливим життям.
Повномасштабне вторгнення змінило все.
24 лютого 2022 року Сергій одним із перших добровольцем став до військкомату. Він два роки служив на найважчих ділянках фронту. 20 лютого 2024 року на Куп’янському напрямку боєць потрапив під потужний артилерійський обстріл і дістав тяжкі поранення.
Почалася довга боротьба за життя — операції, реанімації, дві зупинки серця, місяці лікування у лікарнях різних міст. Сергій тримався до останнього. Після року й дев’яти місяців боротьби його серце, виснажене війною, зупинилося.
Заупокійне богослужіння за загиблим у храмі Православної Церкви України відслужив отець Іван Дуник. На кладовищі пройшов мітинг-реквієм, де зі словами скорботи та вдячності виступили заступник сільського голови Олександр Марковський, староста Олександр Максимчук, учителька Ірина Шкрабій та священник Іван Дуник.
Героя поховали з усіма військовими почестями. Пролунав Гімн України, військовий салют, а матері воїна вручили Державний Прапор — символ найвищої шани.
Сергій Іванишин пішов у вічність, забравши нездійснені мрії, але залишивши по собі приклад любові, відваги та незламності.
Його подвиг — наша відповідальність і наша пам’ять.
Вічна слава Герою.
