Капітан медичної служби, уродженець Калинівки Олег Раковський, нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Відповідний Указ підписав Президент України — за особисту мужність, самовіддану службу та виконання військового обов’язку.
На передовій — стабілізація життя
Сьогодні Олег Раковський служить у складі 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Він очолює евакуаційне відділення медичної роти та працює в стабілізаційному пункті — місці, куди надходять поранені безпосередньо з передової. Саме тут відбувається перша серйозна медична допомога після евакуації з поля бою.
— Стабілізаційний пункт — це точка, де ми надаємо допомогу для нормалізації життєвих показників та підготовки до подальшої евакуації. Від швидкості й точності наших дій часто залежить життя бійця, — розповідає Олег.
Шлях у медицину: від Калинівки до фронту
До війни Олег працював у відомій онкологічній клініці в Києві. В армію пішов добровільно, хоча з’являвся у військкомат п’ять разів і був мобілізований лише з шостого. Після навчань — одразу на передову.
Це не перший військовий досвід Олега. Після закінчення Національного медичного університету імені О. Богомольця та Української військово-медичної академії він проходив службу у військовому шпиталі в Сєвєродонецьку. І хоча після завершення контракту повернувся до цивільної медицини, повномасштабна війна знову покликала на фронт.
Війна — родинна справа
Батько Олега — Ігор Раковський — також воював у лавах 59-ї мотопіхотної бригади. А з осені 2024 року до боротьби з російською агресією приєднався і молодший брат — Андрій, який служить у 18-й бригаді Нацгвардії.
— Олег виконує весь спектр медичних завдань. В одному з випадків разом з анестезистом утримав при житті важкопораненого бійця з черепно-мозковою травмою до прибуття лікаря, — відзначають у 23-й ОМБр.
Нагороди — за реальні вчинки
Робота Олега Раковського не залишається поза увагою. Раніше його вже було відзначено хрестом «Честь і слава» від командування Сухопутних військ. Нині ж — заслужена державна нагорода: медаль «За військову службу Україні».
Вдячність — не лише в медалях. Вона — в кожному врятованому житті.
