У Білопіллі розвивається справжній центр збереження національної пам’яті — Музей Хліба. Завдяки підтримці небайдужих українців з різних куточків країни, фонди музею поповнилися новими, цінними експонатами.
«Коли мова йде про стратегію розвитку Музею, мені важливо, щоб заклад ніколи не стояв на місці. Бо найбільше радує, коли відвідувачі кажуть: “Я був у вас колись, але так все змінилося…”», — ділиться директор КЗ «Музей Хліба с. Білопілля» Сергій Рибачук.
Зокрема, за останній період фонди Музею поповнилися експонатами:
- стародавня ступа із товкачем та кришкою від Ольги Лінник, ГО МОТОГРУПА «Сини України» (село Козятин);
- мереживо, білі скатерки від Олени Олександрівни Петрик (Київська область);
- лапка для підбивання кірзових чобіт, змінна, з двома насадками від Юлії Юрівни Пікус (лапка належала її батькові Юрію Васильовичу Дуці) (с.Селище);
- скриня, валянки биті, рубель від Олени Василівни Кабацької (Дудніцької) (с.Селище);
- глечики, горщики, макітра, годинник механічний, годинник – будильник, графин, праска нагрівальна, конверт для новонародженого, га́сова лампа, скло до лампи та декоративний резервуар для гасу, підкова від пошановувача культурної спадщини з південних регіонів Харківської області;
- обплетений бутель (генцюр), макітра від Ольги Петрівни Путь (Степаненко) (с.Білопілля);
- серветка вишита декоративна, тернова хустка від Ірини Петрівни Харманенко (с.Білопілля);
- скляний посуд, декоративні кухонні пристрої для перемелювання солі та перцю, статуетка від Марії Олександрівни Тарасюк (смт Глухівці).
«Ми дякуємо кожному, хто не залишився осторонь. Це не просто речі — це голоси минулого, які допомагають нам краще зрозуміти себе сьогодні», — говорить пан Сергій.
Музей живе завдяки людям, які цінують свою історію та передають її з покоління в покоління. Колектив закладу висловлює щиру вдячність за довіру, підтримку і любов до культурної спадщини.
