10 травня велика зала Хмільницького будинку культури перетворилася на простір глибоких емоцій, гордості та єдності. У рамках мистецького проєкту «З Україною в серці» відбувся концерт Національного президентського оркестру — подія, яка нікого не залишила байдужим.
Цей виступ був більше, ніж просто музика. Це був голос України — сильної, незламної, ніжної й величної водночас. Кожна композиція — це окрема історія, окремий подих, окремий біль і надія, яку музиканти передавали глядачам своїм мистецтвом.
На сцені — віртуозні виконавці, кожен з яких є послом української культури. Особливу атмосферу створили солісти Ірина Кулик та Сергій Гурець, чий спів буквально змушував серце битися частіше.
Із першими акордами пісні «Я піду в далекі гори» зал наповнився світлим смутком і теплими спогадами. У голосі — глибина, у мелодії — безмежжя Карпатських горизонтів, любов і прощання водночас. Ця пісня торкнулася душі кожного, нагадуючи про справжні цінності — землю, рід, дім.
А коли залунав енергійний «Гопак Шумка», публіка ледь стримувала бажання підхопитися з місць. Ударні, духові, стрімкі ритми — це була справжня музична коломийка, що розривала повітря святковою хвилею, несучи в собі дух народу, силу предків, відлуння нашої нескореності.
Та справжнім емоційним піком концерту стала прониклива композиція Мирослава Скорика «Намалюй мені ніч» — ніжна, глибока, як шепіт душі. Ця мелодія зупинила час. У залі стало тихо, як перед молитвою. І в ту мить здавалося, що музика не звучить — вона живе.
Концерт завершився шквалом аплодисментів, емоцій, щирих сліз і подяк. Усі присутні відчули — ми єдині. І поки в нашій культурі живе такий талант, така музика — Україна стоятиме.
Шкода тільки, що прийшло так мало людей… дуже шкода…
«З Україною в серці» — не просто назва проєкту. Це стан душі кожного, хто був сьогодні у залі.