У бібліотеці «Доброго Козятина» відбулася тепла й душевна зустріч із письменником Русланом Горовим, яка стала не просто заходом, а справжнім обміном емоціями, сердечним потрясінням і живим свідченням часу. Руслан Горовий — той, хто одним рядком здатен розсмішити, а наступним — змусити замислитися або змахнути сльозу суму.
Це була вже 123-я творча зустріч письменника із аудиторією у бібліотеках України — проєкт, який, зі слів гостя, стартував зі сходу нашої країни й виріс у справжню мережу україноцентричних майданчиків, де слово стає опорою і голосом народу. Горовий зауважив, що саме бібліотека під час війни стала осередком української ідентичності, де зберігається пам’ять, культивується дух і відбувається живе спілкування.
Про себе він відкрився просто й без масок: народився у Конотопі (Сумщина), потім жив на Донбасі — у Краматорську — і, як сам зізнається, до 1995 року був «зросійщеним» у ментальному сенсі: українська мова тоді для нього звучала як щось інше. Писати ж свої книги він звик в телефоні, так, між рядками життя.
На Донбасі розпочав працювати журналістом у друкованих ЗМІ, а згодом — на телеканалі Магнолія ТВ, де заснував проєкт «Служба розшуку дітей», що став однією з найвідоміших його ролей як громадянського діяча.
На зустрічі із козятинцями Руслан багато цитував із власних книжок — таких як «Казки на ніч», «40 …або чому чуваки не святкують», «Поіменник», «Гагарін і Барселона» та інші збірки — й не раз згадував творчість дружини Людмили — відомої поетеси, яка отримала значну популярність, зокрема, за вірш “Буде тобі, враже, так, як відьма скаже”.
Говорив про співпрацю з видатними постатями, серед яких — актриса Ада Роговцева, виконавець гуморесок Анатолій Паламаренко, музиканти Кузьма Скрябін, гурт Антитіла та інші. Його творчий шлях — це не лише слово, це мереживо соціальної взаємодії, мистецтва й відповідальності.
Особливо запам’яталися його кеди: один жовтий, інший синій — справжній патріотичний дрес-код! Це не просто стиль — це символ того, що він іде тим шляхом, яким завжди говорив. Відчувалося, що перед нами людина, яка живе так, як пише — чесно, просто і з душею.
Слухачі сміялися, іноді замовкали, ловлячи кожне слово. Книги Руслана Горового розійшлися миттєво — як гарячі пиріжки, — і багато хто вийшов із зустрічі не просто з автографом, а з частинкою наповненої світлом душі й натхненням.
Усі вийшли задоволені й уже чекають на наступну зустріч із Русланом Горовим у Козятині.
