Сцена Самгородоцького будинку культури перетворилася на машину часу — днями тут відбулася прем’єра драми «Школа», або «У жорні епох».
Постановка народного аматорського театрального колективу «Smagron» під керівництвом Ольги Савенець стала справжньою подією для громади.
Вистава заснована на реальних подіях 1888 року, коли в Самгородоцькій волості, у маєтку Зозулинці-Червоні, діяла перша в Імперії жіноча практична школа сільського господарства та домоведення, заснована Марією Маріуц-Гриньовою (Хмільник.онлайн писав про легендарну школу ось тут).
Ідея постановки належить Ірині Шаталюк із села Зозулинці — дослідниці, яка з любов’ю відроджує сторінки минулого, вміє поєднати традицію й сучасність і передає тепло своєї душі у всьому, що робить — навіть у сирі власного виробництва.
Сценарій написав Дмитро Мальований — тонкий знавець історії й людських доль. Йому вдалося поєднати документальні факти з художнім баченням, передавши атмосферу часу та велич жіночої праці.
Особливої щирості постановці надала Ірина Костянтинівна Попель із села Миколаївка — правнучка учениці тієї самої школи, Надії Антонівни Мацкевич. Вона надала унікальні світлини, родинні речі й стала своєрідним екскурсоводом виставки, що доповнила театральне дійство.
Серед гостей були нащадки учениць практичної школи — Людмила Олексіївна Паламарчук, Павло Павлович та Лариса Павлівна Паламарчуки, чиї бабусі навчалися під керівництвом Марії Маріуц-Гриньової.
Зворушливою деталлю стали декорації з родинного дому Софії Ковальської, які ожили на сцені, а також символічний «спецефект» від Дмитра Гилуна, що додав виставі особливої атмосфери.
У фойє Будинку культури панував дух старовини:
— Валентина Осінська передала родинне фортепіано,
— Ольга Черневич пригостила авторськими сирами та вином,
— Людмила й Юрій Микитюки частували ароматною кавою.
Це була мандрівка в часі, де зустрілися історія, пам’ять і любов до рідного краю.
У залі панувала тепла, щира атмосфера — справжнє свято для тих, хто цінує мистецтво й живу пам’ять поколінь.
