Козятинська громада схилила голови у скорботі, проводжаючи в останню путь свого земляка — Олексія Григоровича Бугу, відважного Воїна, який загинув, боронячи рідну землю від російських окупантів.
Олексій Буга, позивний «Чік», народився 1 серпня 1970 року у селі Вікторівка. Дитинство минуло у багатодітній родині, де він ріс добрим, працьовитим і відповідальним хлопцем. Після навчання в Зозулинецькій школі та професійно-технічному училищі у Хмільнику здобув фах водія — справу, яку любив змалечку.
Працював у колгоспі, де цінували його майстерність і надійність. Відслужив строкову службу у Прибалтиці, а згодом переїхав до Конотопа, де розпочав трудовий шлях на залізниці, а потім понад 20 років працював у правоохоронних органах.
Після виходу на пенсію повернувся на Козятинщину — ближче до рідної мами, про яку завжди дбав із синівською турботою. Усі, хто знав Олексія, відзначають його доброту, відповідальність і людяність.
Після початку повномасштабного вторгнення він не зміг стояти осторонь і вступив до лав територіальної оборони. Від червня 2024 року ніс службу на різних напрямках — Миколаївщина, Харківщина, Дніпропетровщина. У боях біля Куп’янська та Вовчанська проявив мужність і витримку справжнього воїна.
12 жовтня 2025 року під час запеклого бою поблизу села Олексіївка Синельниківського району Дніпропетровщини, солдат Олексій Григорович Буга, водій протитанкового взводу військової частини А4962, загинув у бою, знищивши кількох ворогів.
Побратими згадують його як життєрадісного, щирого, доброго друга, який навіть у найтяжчі моменти знаходив слова підтримки та усмішку для інших.
У Героя залишилися дружина, мати, брат, сестра, племінники, рідні та близькі.
Поховали Воїна з військовими почестями на Алеї Слави Козятинського кладовища.
Вічна пам’ять і слава Герою України — Олексію Бузі!
