Іноді справжні відкриття чекають там, де найменше очікуєш.
Звичайна сільська школа, звичайний коридор. І раптом — простір, у якому зупиняється час.
Журналісти «Хмільник онлайн» побували на екскурсії у краєзнавчому музеї Сьомацького ліцею Хмільницької громади. І це той випадок, коли слова «шкільний музей» не передають реального враження.
Невеликий за площею, але надзвичайно змістовний — тут зібрано понад тисячу експонатів. Вишиванки, ікони, предмети побуту, артефакти з історії краю — кожен із них має свою історію.
Оновлені вітрини з підсвіткою додають особливої атмосфери: експонати ніби оживають перед очима. Біля деяких хочеться затриматися довше, роздивитися деталі, відчути час. Музей існує вже понад 20 років і має статус зразкового музею Поділля. Але головне тут — не статус, а людина, яка стоїть за цією роботою.
«Це частина мого життя»
Засновник і натхненник музею, Анатолій Коломієць, говорить про нього стримано, але з глибокою гордістю.
— Музей існує вже 20 років. Тут представлені різні напрямки: історія нашого краю, заняття населення. Загалом маємо понад тисячу експонатів, — розповідає він.
Більшість із них — результат його особистої багаторічної праці.
— Частина експонатів — це моя власна колекція. Щось знаходив сам, щось приносять люди. Так і наповнюємо музей.
Особливу увагу привертає колекція ікон.
— Ікони, які тут представлені, — це всі мої. Є навіть така, що була освячена в Афонському монастирі, — додає Анатолій Олексійович.
Оновлення музею триває і сьогодні. Уже зʼявилися нові вітрини, які дозволили представити експонати на сучасному рівні.
— Тепер усе виглядає належним чином, — наголошує пан Анатолій.
Місце, куди хочеться повернутися
Цей музей — приклад того, як у звичайній школі може з’явитися простір, що має справжню культурну цінність. Адже там не лише зберігають речі — там бережуть пам’ять. І, виходячи звідти, ловиш себе на думці: хочеться повернутися ще раз.
Ольга Франчук
