У селі Корделівка Калинівської громади особлива подія — свій 90-річний ювілей зустрічає шанована жителька громади, вихователька з великим серцем та людина, яку знає й любить не одне покоління односельців, — Алла Олександрівна Остапенко.
Життєвий шлях, сповнений любові та праці
Народилася Алла Олександрівна у Ростовській області. Згодом сім’я переїхала на Київщину, у село Тарасівка, де дівчина закінчила школу та вступила до Уманського педагогічного університету. Після навчання, за розподілом, вона приїхала у Корделівку, яка назавжди стала її домом.
Все своє життя ювілярка присвятила роботі з дітьми, працюючи вихователькою у місцевому дитячому садочку. Колеги згадують її як добру, енергійну та креативну людину, а колишні вихованці — як другу маму. В ті часи Алла Олександрівна була єдиною в селі, хто мав телевізор, і часто приводила малечу до себе, аби показати їм казки. Цей вчинок надихнув місцевого підприємця подарувати садочку перший кольоровий телевізор.
Сильний дух і невичерпна енергія
Алла Олександрівна походить із родини довгожителів: її мама та бабуся прожили майже до 90 та 100 років відповідно. Мабуть, саме тому і сьогодні вона сповнена життєвих сил — активно допомагає іншим, бере участь у громадських справах і не сидить без діла. Навіть після виходу на пенсію 35 років тому вона не залишалася осторонь — пекла печиво та весільні торти, пригощаючи односельців на свята.
Дитинство, загартоване війною
У її житті є спогади, які назавжди залишили глибокий слід. У повоєнні роки, коли вона з мамою жила у військовому містечку, під час обстрілу бомба зруйнувала їхній будинок, і вони опинилися під завалами. Врятував їх військовий командир, який повірив, що там ще є живі люди, та організував розчищення руїн. Згодом він залишив записку з адресою у Баку, запрошуючи їх у безпечне місце. Родина тоді не змогла поїхати, але багато років по тому рідні знайшли цю записку та надіслали листа за вказаною адресою. Невдовзі на порозі з’явився батько того самого командира… Виявилося, що його син зник безвісти на війні, а вони були останніми, хто бачив його живим.
Найбільше щастя — родина
Алла Олександрівна — щаслива мама, бабуся та прабабуся: у неї є донька, двоє онуків і троє правнуків. Каже, що найбільше бажання — бачити їх здоровими та усміхненими. І навіть сьогодні зізнається, що любить танці, святкові зустрічі та спілкування з людьми.
Громада щиро бажає ювілярці міцного здоров’я, тепла рідних сердець та ще багато сонячних днів. Її життя — це приклад любові до людей, працьовитості та відданості рідному краю.