Ми прокидаємося. Ставимо чайник. П’ємо ранкову каву. Поспішаємо у справах, проводжаємо дітей до школи, плануємо вихідні.
І часто не замислюємося, що за цими простими, мирними моментами стоїть чиясь служба. Чиєсь чергування під морозним небом. Чиясь безсонна ніч на позиції.
За те, що у нас — лютий, а не «февраль». За те, що можемо йти знайомим проспектом без страху. За можливість говорити українською — вголос, гордо, без дозволу.
Вони платять за це найдорожчим — власним часом, здоров’ям, життям. Віддають дні, які могли б провести з родиною, щоб ми могли залишатися вдома.
До четвертої річниці повномасштабної війни журналісти онлайн-меморіалу Книга Героїв запитали у вінничан, за що саме вони вдячні українським Захисникам.
Відповіді — прості й щемкі. За безпеку дітей. За світло в оселях. За прапор над містом. За шанс будувати плани й мріяти про майбутнє у своїй країні.
Чотири роки великої війни навчили нас цінувати звичайне. І пам’ятати головне: кожен наш спокійний день — це чиясь мужність.
Вдячність — це не лише слово. Це пам’ять, підтримка, єдність.
А за що вдячні ви?