Це було не просто святкування — це була зустріч поколінь, епох, людей, об’єднаних любов’ю до кіно, до рідного краю. Аматорська кіностудія «Гіпаніс» відзначила своє 40-річчя, зібравши у залі друзів, колег, гостей, які роками були поруч і залишаються частиною її історії.
Цього дня до Хмільника завітали поважні гості з Вінниці, представники місцевої влади, культури та освіти. Вітання прозвучали і від Відділу культури Хмільницької міської ради, і від міської ради, і від народного депутата України Петра Юрчишина, усі передавали щирі слова підтримки й захоплення багаторічною працею студії.
Усі ці роки «Гіпаніс» не просто знімав фільми — він збирав історії, документував життя громади, виховував нових митців і зберігав пам’ять. За десятки років у студії виросло не одне покоління людей, для яких камера — не просто інструмент, а спосіб мислити та говорити.
«Гіпаніс — це світла памʼять, це сердечний архів, це вікно в минуле і погляд у майбутнє. Це творчість самовідданих людей, фанатів своєї справи. І це приклад для кожного з нас, як любити і прославляти свій рідний край», — поділилася враженнями письменниця Жанна Дмитренко.
Під час урочистостей студія представила кінострічки Максима Загороднього, Миколи Загороднього та Олександра Пясецького — фільми, які змусили багатьох витерти сльози й згадати, навіщо мистецтво взагалі існує. Це були не просто кадри — це живі історії, які торкалися кожного глядача. Також, дуже красиво виступили гурти «Елегія» та гурт «Драйв». Присутнім дуже сподобалось, адже оплесків ніхто не шкодував.
«Я щиро вдячний колегам, які горіли цією справою всі ці роки. Бажаю нашим молодим творцям не боятись мріяти, перемагати на кінофестивалях і розкривати свої таланти повністю. А “Гіпаніс” — нехай з кожним роком лише зміцнюється», — сказав Микола Загородній.
Було багато теплих спогадів. Було відчуття глибокої поваги й вдячності до кожного, хто колись тримав камеру, писав сценарій, монтував перші фільми на старій апаратурі, вчився, шукав, творив. І водночас величезна віра в те, що попереду ще багато сильних історій, сильних кадрів і глядацьких оплесків.
«Гіпаніс» — це вже більше, ніж студія. Це велика родина і частинка душі міста. Нехай вона і надалі продовжує сяяти особливо яскраво.
Ольга Франчук
