Нещодавно група людей, які люблять свій край вирушила в село Голодьки Хмільницького району до стін старої Миколаївської церкви, щоб відкопати кам’яний хрест 1393 року, частина якого тривалий час була прихована під землею.
– Усе почалось з розмови про генеалогію. – розповідає пані Камілла, генеалогиня.
– Аня, з якою ми давно обговорюємо родоводи, розповіла про загадковий хрест у селі Голодьки. Ми вирішили з’їздити туди, і вже під час служби в місцевій церкві на власні очі побачили його. Старий, напівзанедбаний, наполовину закопаний у землю, він ніби кликав до себе. Тоді ж Аня згадала історію, почуту колись від пана Петра: мовляв, біля церкви є старий склеп, у який він спускався багато років тому. Згодом я виклала кілька сторісів про цю поїздку, і саме після цього зателефонував пан Павло, з яким ми познайомилися ще під час пошуків архівів у міськраді. Він запропонував: «А давайте розчистимо напис на хресті. Подивимось, що там приховує історія».
Так і склалася команда однодумців, до якої увійшли:
генеалогиня Камілла, хмільничанка Анна, секретар Хмільницької міської ради Павло Крепкий з дружиною Лесею Сергіївною, а також я,авторка цього матеріалу разом із доньками Улянкою та Соломійкою.
Загалом, ініціатива виникла після того, як місцеві жителі пригадали стару розповідь: ще у 1855 році з-під порогу церкви було викопано хрест із датою та іменем.
Неймовірне відкриття чекало нас біля храму в Голодьках. Ми взяли щіточки, обережно розкопали й підняли хрест, що майже наполовину був у землі. Робили все уважно, як справжні археологи. І тоді сталося диво: під шаром землі та пилу проявився напис, якого ніхто досі не бачив. Він був на тильному боці хреста, прихований від людських очей.
Цей момент важко передати словами. Ми стояли біля святині, торкалися її руками, ніби доторкалися до самих сторінок історії. Кожна літера, кожне слово на хресті було живим подихом минулих століть. Усі ми відчули неймовірне хвилювання й піднесення. Це було відкриття, яке не можна порівняти з жодною знахідкою у книжках чи архівах.
— Це було супер, — каже моя пʼятирічна донечка. — Круто, емоційно, і, ну, просто це вау!
«На лицьовій частині добре читається дата 1393 рік і напис, подібний до WO WOCHI. Але тепер відкрився ще один рядок, який потребує подальшого дослідження», — коментує пані Анна.
Можливо, у минулому, в Голодьках діяв монастир. Адже є версія, що саме один із його монахів міг бути автором Хмільницького літопису 1640-х років. Це надає знахідці ще більшої історичної ваги.
Окрім цього, учасники експедиції відвідали ще кілька цікавих локацій у селі: вирізьблену у скелі церкву, яку, за переказами, створив місцевий чоловік близько півстоліття тому, та старовинний цвинтар. На жаль, одна з історичних могил уже зазнала втручання — старовинний хрест було викрадено.
Тепер ми ще більше хочемо дізнатися про цю церкву, про хрест, про склеп, про людей, які залишили нам ці сліди. Адже кожна така подорож — це не лише пошук у минулому, це ще й можливість зрозуміти себе сьогодні, відчути коріння, побачити, що ми частина чогось більшого.
Історія Голодьківської церкви ще не завершена. Навпаки, здається, вона тільки починає відкривати нам свої таємниці.
Так так, це лише початок. Попереду ще чимало нерозкритих сторінок, адже про Голодьківську церкву має що розповісти пан Петро, який колись власними очима бачив склеп біля храму. Якщо вам цікаво почути його історію — ставте лайки, пишіть коментарі й ми обов’язково зустрінемося з ним, щоб відкрити для вас нову, ще більш таємничу частину цієї захопливої розповіді.
Ольга Франчук