Україна знову схиляє голову у скорботі. 29 серпня – День пам’яті захисників України, тих, хто поклав життя за незалежність, свободу і право жити під синьо-жовтим прапором.
Сьогодні на Алеї Слави у селі Війтівці зібралася громада: рідні, побратими, друзі та просто небайдужі люди. Вони прийшли, аби вшанувати тих, хто більше ніколи не повернеться додому, але назавжди залишиться у серцях. Хвилина мовчання… І сльози, які важко стримати, коли перед очима – гранітні стели з іменами героїв.
Минулого року тут відкрили Алею Слави, встановивши 14 пам’ятних плит. Сьогодні цей сумний список поповнився ще шістьма іменами:
• Іван Найчук
• Сергій Ратушний
• Петро Сухий
• Сергій Зублевич
• Сергій Паламарчук
• Сергій Плотиця
Їхні обличчя, їхні усмішки тепер назавжди застигли у фотографіях на домашніх стінах. А в пам’яті рідних назавжди залишилось відлуння їхніх голосів, слів та обійм, які більше не повторяться.
«Трагедія кожної родини — це трагедія всієї нашої громади. Найкращі йдуть першими. Йдуть ті, хто був цвітом української землі», — звучало під час мітингу-реквієму.
«Кожен памʼятний знак, який стоїть на цьому місці — це не просто камінь. Це історія життя сповнена любові до рідної землі», — сказала голова громади.
На заході згадали й тих, хто досі вважається зниклими безвісти. Для їхніх близьких щодень перетворюється на нескінченне очікування, адже вони живуть між надією та розпачем. Їхні імена звучали особливо боляче, адже кожен із них міг би зараз жити, працювати, виховувати дітей…
Люди клали до стел квіти, тримали один одного за руки. Хтось плакав, хтось стояв у німій скорботі. А поруч діти — ті, заради кого їхні батьки та діди ішли на війну.
Цей день — не лише про біль. Це ще й про вдячність, про незламність, про віру в те, що жертви не були марними.
Слава Україні!
Слава Героям!
Вічна пам’ять тим, хто став ангелами у небі над нами.
Ольга Франчук
