Війна позбавляє українські родини найціннішого — можливості бути разом. Для матерів, дружин, дітей загиблих Захисників Різдво вже ніколи не буде таким, як колись. Свято приходить із тишею, болем і порожнечею, у якій колись жила любов.
Саме про це — фотопроєкт «Різдво без тебе назавжди…», ініційований медіахолдингом «Новини Вінниці» спільно з онлайн-меморіальним проєктом «Книга Героїв» за підтримки Фонду «МХП – Громаді». Його мета — показати суспільству реальну ціну війни через долі конкретних родин.
Єгор Пустовіт
Чотирирічний Єгор уже ніколи не пригорнеться до свого батька. Вадим Пустовіт загинув 4 березня 2023 року в нерівному бою з ворогом. Він міг уникнути виходу на позицію, але погодився піти, сподіваючись швидше отримати відпустку й обійняти рідних.
Для його дружини Вікторії цей день став початком довгих місяців болю й невизначеності. Протягом 14 місяців жінка жила між страхом і надією, поки ДНК-експертиза не підтвердила загибель чоловіка.
Вікторія Пустовіт
Вадим Пустовіт став до зброї з перших днів повномасштабного вторгнення. «Я їду, щоб вони не прийшли сюди і я не бачив, як у мене на очах знущаються з вас», — ці слова стали його життєвим вибором. Сьогодні він — Небесний Воїн.
Вікторія Дубецька
Ще одну героїню фотопроєкту також звати Вікторія. Її коханий — Вадим Дубецький — воював разом із Вадимом Пустовітом із перших днів великої війни. Побратими мріяли познайомити свої родини, але їхні дружини зустрілися вже після загибелі чоловіків.
Обидва Вадими загинули в одному бою 4 березня 2023 року, коли проти шести українських воїнів вийшли вісім російських танків. Вадим Дубецький служив командиром стрілецького відділення та назавжди залишився прикладом мужності для свого сина Матвія.
Матвій Дубецький
Хлопчик зростатиме з пам’яттю про батька-Героя, якого не зможе обійняти, але яким завжди пишатиметься.
Тимур Дубецький
А от трирічний Тимур тата не пам’ятає зовсім — знає його лише зі світлин, які бабуся, мов обереги, розвісила на стінах у кімнаті.
Міра Колощук
Валерій Колощук пішов на війну, маючи бойовий досвід ще з часів АТО. Його мобілізували, коли народився син, і дали лише місяць, щоб побути з дитиною. Попереду були навчання і два з половиною місяці війни, які забрали його життя.
У Кривому Розі на Валерія чекала донька Міра. Вона пам’ятає тата і зберігає у серці теплі спогади про нього — людину, з якою більше ніколи не зустріне Різдво. Валерій Колощук загинув під час виконання бойового завдання взимку 2022 року.
Олена Сапарова
У серці Олени назавжди залишиться її син — Володимир Новак. Юнак навчався у харківському виші на адвоката і з перших днів повномасштабної війни став до лав ЗСУ. Навіть на фронті він не припиняв навчання і мріяв про майбутнє.
Володимир загинув 7 листопада 2023 року поблизу села Роботине Запорізької області. Йому було лише 20 років. Сьогодні матір тримають у житті настанови сина й пам’ять про його вибір.
Усі герої цього фотопроєкту носять у серці місце для тих, кого вже ніколи не зможуть обійняти. Цю можливість у них відібрала росія.
Вічна пам’ять полеглим і нескореним Героям України.