Фільми, які не старіють із часом, і постаті, що залишають слід у культурній пам’яті поколінь — саме так у Козятині говорять про видатного козятинця, українського кінорежисера Віктора Іванова. До 117-ї річниці від дня його народження у міському музеї нагадали про життєвий шлях митця та значення його творчості.
Як зазначає директорка Музею історії міста Козятин Лілія Макаревич, творчість режисера — це поєднання гумору й глибокого розуміння української культури.
«Сьогодні згадуємо видатного українського кінорежисера Віктора Іванова (13.02.1909–18.06.1981), який залишив помітний слід в історії українського кіно. Його творчість — це поєднання народного гумору, живої мови та глибокої поваги до культури», — наголошує вона.
Віктор Іванов народився 13 лютого 1909 року у Козятині в родині фельдшера залізничної лікарні Михайла Спиридоновича та домогосподарки Тетяни Андріївни. Зростав разом із сестрою Валентиною та братом Георгієм. Після смерті батька від холери у 1919 році змушений був рано почати працювати.
«Спочатку він готувався до кар’єри залізничника — навчався у профшколах, отримав фах помічника машиніста. Але у 1932 році поїхав вступати до інституту залізничного транспорту й обрав інший шлях — вступив до ВДІКу, де потрапив на режисерський курс Сергія Ейзенштейна», — розповідає директорка музею.
До війни Іванов працював асистентом режисера на Київській кіностудії імені Довженка. У роки Другої світової війни воював під Сталінградом, форсував Дніпро, брав участь у визволенні Києва, був двічі поранений.
«У 1950 році він повернувся до студії і створив низку стрічок, які стали знаковими. Найвідомішою стала комедія “За двома зайцями” (1961) — один із найкращих витворів українського кінематографа», — зазначає вона.
Режисер також працював у літературі — писав дитячі твори та поетичні збірки, був прийнятий до Спілки письменників України у 1956 році та до Спілки кінематографістів у 1958 році.
«Він тонко відчував українську мову, побут і характер. Його фільми залишаються актуальними й улюбленими, адже вони світлі, дотепні, створені з любов’ю до свого народу», — підкреслює директорка.
Визнання держави прийшло й після смерті митця: у 1999 році йому посмертно присудили Державну премію імені Олександра Довженка. У Києві встановлено барельєф на кіностудії, а в Козятині — меморіальну дошку на будівлі залізничної лікарні.
У Музеї історії міста Козятин створено тематичну експозицію, присвячену режисеру.
«У фондах музею зберігається книжечка Віктора Іванова про песика “Чіль”, подарована його сином. Ми вдячні родині за допомогу у створенні виставки та запрошуємо всіх охочих відвідати експозицію», — додає директорка.
У музеї переконані: історія життя та творчості Віктора Іванова — це приклад того, як талант, наполегливість і любов до культури здатні залишити слід у національній пам’яті на десятиліття вперед.