26 липня в селі Війтівці небо плакало разом із людьми. На Алеї Слави зібралися ті, хто втратив найдорожче, — батьки, матері, дружини, діти загиблих Героїв. Але цього разу вони прийшли не лише з портретами й сльозами. Вони прийшли передати зброю, свою відповідь ворогу. І кожна ця відповідь — це іменний FPV дрон «Дрон Помсти”. Таких дронів було аж 30.
Їх не купили за державні кошти, і не замовили в командуванні. Ці дрони були подаровані фронту з рук тих, кому війна вирвала частину душі. Їхня ціна вимірюється не в гривнях, а в болю. І сьогодні ці дрони помсти, відправились на передову разом із земляком, воїном ЗСУ В’ячеславом Лінником з батальйону безпілотних систем.
«Це не просто дрони. Це частина серця й пам’яті. Це те, що здатне врятувати чиєсь життя, навіть після втрати свого», — з тривогою й гордістю підкреслила голова громади.
На заході був присутній і майстер, без якого ці дрони не злетіли б у небо — Микола Григорович Заболотний, засновник ГО «Крила Янгола».
«Коли я змайстрував перший дрон на честь свого учня, я не уявляв, що це переросте в щось більше. Сьогодні вже 250 дронів ми передали на фронт. І ми не зупинимося», — сказав він.
Слова вдячності лунали й на адресу Івана Івановича Плотиці, батька Героя, волонтера, якому довіряють без сумнівів:
«Ви — двигун та обличчя тилу, яке не дає забути, що війна триває. Ви той, хто об’єднує людей, хто змушує їх не мовчати», — звернулася до нього ведуча.
«Я не здамся. Поки ви вірите — я боротимусь. А поки ворог стоїть на нашій землі, я не маю права мовчати!» — відповів Іван Іванович. І ці слова звучали сильніше, ніж постріли.
У руках рідних були портрети і дрони. У серцях — біль, який не зцілюється. Їхні руки тремтіли, а очі плакали. І здавалося, що дощ наприкінці заходу — це були ті самі сльози. Рідні плакали, не ховаючи облич. Земля дихала сумом, але в тому сумі народжувалась сила боротися далі.
Дрони не врятують тих, хто зображений на портретах, але вони точно врятують когось іншого — сина, тата, чоловіка. А можливо одразу багатьох.
І навіть у цей день болю знайшлося місце надії: на заході зібрали 53 000 гривень на автомобіль для Сергія Коствіцького з 80-ї ДШБ.
Сьогодні на небі плакали не хмари. Сьогодні плакала рідні.
Ольга Франчук
