Сьогодні, 30 травня, минає рік з того дня, як у бою за Україну загинув мужній Герой В’ячеслав Валерійович Залевський. На його честь на фасаді Пиковецької гімназії у Козятинській громаді, де він навчався, урочисто відкрили меморіальну дошку. Цей день став днем пам’яті, суму і вдячності за життя, яке В’ячеслав віддав за нашу країну.
В’ячеслав народився 12 грудня 1999 року у селі Пиковець. З раннього дитинства вирізнявся наполегливим характером та любов’ю до тварин. У сім років йому поставили діагноз – глаукома, але попри труднощі він навчався у Пиковецькій гімназії на відмінно. В’ячеслав відмовлявся вивчати російську мову, натомість із захопленням занурювався у вивчення історії України. Був активним спортсменом і перемагав на інваспортивних змаганнях, де здобув чотири медалі, хоча згодом лікарі заборонили фізичні навантаження.
Вступив до Вінницького державного педагогічного університету на факультет «Історія. Правознавство». Підробляючи офіціантом, усю заробітну плату витрачав на книги про історію України. Був активним учасником реконструкторського руху, волонтером, брав участь у фестивалях, виставках, меморіальних та освітніх заходах.
З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року В’ячеслав сім днів стояв біля військкомату, намагаючись потрапити до лав ЗСУ. Хоч його і не взяли, він залишався у резерві. Пройшов курси парамедиків, а працюючи адміністратором та офіціантом у Вінниці, віддавав зароблене на підтримку друзів-військових.
8 січня 2024 року він добровільно записався до 12-ї бригади спеціального призначення Національної гвардії України. «Мамо, не плач, я вибрав шлях воїна, пишайся мною», – сказав він тоді рідним. Навчався у Бориспільському районі.
30 травня 2024 року, під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Григорівка (Бахмутський район, Серебрянське лісництво), В’ячеслав із позивним «Хміль» загинув. Противник скинув боєприпас із БПЛА, уламкове поранення виявилося смертельним.
В’ячеслав Залевський залишив по собі світлий спогад – молодий, усміхнений, щирий, відважний, з великою кількістю друзів. У нього залишилися мама, тато і два молодших брати. Він жив мрією про вільну та незалежну Україну і заради цієї мрії віддав своє життя.
«Він мріяв, щоб його Україна була вільною та незалежною – і це були не просто слова. Він поклав за неї своє життя, свої мрії, своє майбутнє», – так говорять про В’ячеслава його рідні й друзі.
Сьогодні на відкритті меморіальної дошки у рідній гімназії згадували його дитинство, любов до знань, історії та України. Учні, вчителі, односельці вшанували пам’ять Героя хвилиною мовчання. «Вічна слава В’ячеславу Залевському! Дякуємо за подвиг і жертовність!» – звучало з вуст кожного.
Вічна пам’ять Герою. Дякуємо за відвагу, за жертовність, за любов до України.
