Ярослава Поліщук та Діана Долюк — рідні сестри, мешканки села Черепашинці Калинівської громади. Ярослава нещодавно очолила будинок культури у рідному селі, також є учасницею народного аматорського ансамблю «Оксамит». Її молодша сестра Діана — студентка Вінницького педагогічного університету. Але не лише родинні зв’язки поєднують сестер, мають вони однаково добрі серця та щирі душі. Тому ще з березня регулярно відвідують медичний заклад та пригощають поранених військових різними домашніми стравами.
Як розпочинали власну історію волонтерства, сестри розповіли спеціально для Хмільник.онлайн.
— Найперше, що ми приготували, був домашній борщ з м’ясом, оселедець під шубою та олів’є. І відразу ж виникла проблема: де взяти велику каструлю та як доставити до лікарні той борщ. Але все поступово стало на свої місця: каструлю позичили родичі, транспортування також вдалося, — посміхається Ярослава Поліщук.
Ідея готувати домашні смаколики виникла спонтанно. До колективу, у якому співає Ярослава, прийшла нова учасниця Олеся Лантікова — медсестра у медичного закладу, де проходять лікування поранені військові. Вона й розповіла, що багато поранених тривалий час перебувають далеко від дому і, хоча харчування в лікарні для них непогане, але хлопці сумують за рідним домом, за домашніми стравами. Почувши історію від подруги, Ярослава відразу ж вирішила, що відвідає військових у лікарні. Своєю ідеєю поділилася із сестрою, а та охоче її підтримала.
З того часу дівчата один раз на місяць готують смачні страви та везуть їх у лікарню. Продукти купують за власні заощадження, самі ж придумують меню. Щоб було смачно і по-домашньому.
— За цей час чого тільки не готували: бублики з м’ясом, холодець, олів’є, оселедець під шубою, смажену рибу. Але обов’язковим є домашній борщ з м’ясом та пампушки на дріжджах, які щоразу смажить наша тітка Тетяна Кабаченко, — продовжує дівчина.
Красунь-сестер вже добре знають у лікарні. «Довгожителі» відділення, які тривалий час проходять курс лікування, стають друзями у соцмережах, передають слова подяки, а найціннішим подарунком став шеврон, який передав військовослужбовець кухаркам в знак подяки та шани.
А нещодавно сестри здійснили ще одну добру справу — організували двом пораненим відпочинок на Черепашинецькому кар’єрі.
— Цих двох хлопців ми бачили щоразу, коли приїжджали у лікарню. Нам сказали, що вони вже тривалий час проходять лікування. В одного проблема з ногою, в іншого — з рукою. Ми уявили. як їм важко вдалині від рідного дому та вирішили трішки підняти їм настрій та організувати пікнік на березі Черепашинецького кар’єру. Пригощали хлопців юшкою, шашликами. Їм дуже сподобалося. Хоча б на кілька годин вони відчули себе щасливими, — продовжує співрозмовниця.
Щоразу поранені з нетерпінням очікують на приїзд сестер. І очікують не лише на їхні смачні гостинці, а й на добре слово та увагу.
Четвертий рік в Україні триває війна. І поки одні українці бідкаються на долю, шукають винних, дві тендітні дівчини-красуні роблять свою добру справу.
