Поки у обласному центрі від головної новорічної ялинки Вінниччини цього року відмовилися, Хмільник зробив інший вибір. У міському парку вже встановили штучну ялинку — ту саму, яку місто придбало кілька років тому. Нових витрат не було: і ялинка, і прикраси давно є в наявності.
Чому Хмільник не пішов шляхом Вінниці? На це, ексклюзивно для «Хмільник онлайн» відповідає міський голова Хмільника Микола Юрчишин.
«Ми не маємо права забрати у дітей те маленьке свято, яке вони ще можуть отримати»
Микола Юрчишин пояснює: усе зводиться до простого — до дітей, які й так живуть у війні.
«Діти для нас дуже важливі — найважливіші. І я переконаний: ми не маємо права забирати в них те невеличке свято, яке можемо подарувати навіть під час війни.
Ялинка — це аж ніяк не розкіш. Це увага і повага до маленьких громадян, які, на жаль, ростуть у реальності, де замість феєрверків — сирени.
Я не хотів би, щоб хтось сприймав ялинку як щось недоречне. Недоречним є лишати дітей без радості, коли ми можемо дати їм світло і казку».
За словами мера, якщо дорослі збираються на корпоративи та знаходять спосіб створити собі свято, то чому діти мають залишитися осторонь?
Давайте будемо чесними. Якщо ресторани будуть святкувати, то чому ж діти мають ходити повз порожній парк? Чому вони повинні запам’ятати тільки ракети, підвали й тривоги?
«Ялинка — це маленька радість, яка нічого не коштує місту, але коштує дуже багато для дитячої пам’яті», — каже міський голова.
Без розваг, без концертів. Лише ялинка та Святий Миколай. Жодних масштабних заходів місто не планує. Концертів, салютів, святкувань “як колись” не буде. Єдине, що відбудеться,— прихід Святого Миколая. На подарунки для дітей кошти були закладені заздалегідь, і це — єдині невеликі витрати.
Ялинка ж встановлена виключно з того, що вже є: ні копійки додаткового фінансування.
У час, коли війна виснажує кожного, особливо легко сказати «не на часі». Але за цими словами часто губляться ті, хто не може захистити себе сам — діти.
І сьогодні Хмільник робить, здавалося б, маленький, але дуже важливий вибір: не дозволити темряві повністю витіснити світло. Дати дітям шанс повірити в диво, хай навіть зовсім маленьке.
А головне запитання, яке залишається після цієї розмови, звучить саме так:
Чи справді ялинка — “не на часі”, чи ми просто звикли прикриватися цією фразою?
Бо діти ростуть зараз. І другого дитинства в них не буде.
Ольга Франчук