На всю країну відомі лелеки Грицько з Одаркою та Катруся. Із захватом користувачі Інтернету слідкують за подіями, які розгортаються у їх гніздах. Калинівщина ж має свого лелеку — Льолика. Мале лелеча врятувала від смерті родина Буйновських з Нової Греблі. Його історію Вікторія Буйновська розповіла спеціально для Хмільник. онлайн.
Сьогодні на подвір’ї родини Буйновських у Новій Греблі Калинівської громади залишилося лише пусте гніздо — згадка про улюбленця — лелеченя Льолика, якого впродовж двох місяців рятувало подружжя. А почалося все восьмого червня, коли, повернувшись ввечері від матері, Вікторія Буйновська знайшла біля криниці маленьке лелеча.
— Спочатку я подумала, що це сусідчине гусеня, але, розгледівши знахідку, зрозуміла, що це лелеченя, яке випало чи, може, його викинули з гнізда. Що з ним робити, я не знала. Напоїла його водою зі шприца. Потім знайшла шматочок сала у холодильнику. Пташеня було дуже кволе, але після сала воно почало кричати, — розповіла Вікторія Буйновська.
Порадившись із чоловіком, прийняли рішення залишити лелеча у себе. Два тижні пташеня жило вдень у ящику на подвір’ї, а на ніч, рятуючи його від холоду, малечу заносили у курник. Годували свіжою печінкою.
— Ми помітили, що пташеня почало сприймати людей, як батьків. Коли ми до нього підходили, воно закидало голову і починало клекотати. Тоді ми прийняли рішення, що повинні виростити його, як вільного птаха, а не домашнього песика. Чоловік змайстрував на висоті гніздо і ми обмежили із ним спілкування. І вже невдовзі наш Льолик також почав нас ігнорувати, він навіть розвертався спиною до людей, які підходили близько до його гнізда, — продовжує співрозмовниця.
Льолик набирався сили та зростав, а Вікторія та Григорій Буйновські намагалися дізнатися чим більше інформації про лелек, про догляд за ними.
— Апетит у нашого лелеки був гарний, з цим проблем не було. За день він міг з’їсти десь з пів кілограма печінки. За два місяці Льолик добре “підчистив” наші запаси у морозильній камері. Також купували йому печінку, чоловік ловив у ставку рибу. Було цікаво спостерігати за тим, як він поводиться, як їсть. Єдине, що турбувало, чи ми правильно його «виховуємо» та доглядаємо. І тоді на допомогу прийшла моя подруга дитинства Ілона Кузіна, яка перейнялася долею нашого птаха й познайомила з Іриною Снопко, котра, попри свою зайнятість у реабілітаційному центрі «Садиба Нюшанік. Допомога птахам. Громадська організація», знаходила час для консультацій з питань догляду птаха. Завдяки її порадам усе склалося якнайкраще, — пригадує Вікторія Буйновська.
Льолик виріс здоровим та красивим птахом. А коли прийшов час, він став на крило та піднявся високо у небо. В той момент невідомо звідки у небі з’явилися четверо лелек, які кружляли у небі, ніби підтримували молодого птаха, навчали літати. У своє гніздо Льолик більше не повернувся.
— Було дивним те, що він полетів не в те гніздо, яке ми для нього змайстрували, а піднявся у своє старе гніздо, де він вилупився. Потім ми дізналися, що молоді птахи раніше за старших готуються до відльоту. Напевне, наш Льолик знайшов собі рідню та готується відлетіти у теплі краї. Тепер сподіваємося, що з часом Льолик знову повернеться до нас, — посміхається жінка.