Самгородоцька громада знову схилила голови у скорботі. 14 травня року жителі громади провели в останню путь українського Захисника, жителя села Вівсяники Самгородоцької громади Олександра Мацюка, який віддав життя за свободу та незалежність України.
Майже два роки рідні жили між болем і надією, очікуючи бодай якоїсь звістки про воїна. Та, на жаль, підтвердилося найстрашніше — Захисник загинув під час виконання бойового завдання.
Олександр Мацюк народився 3 січня 1974 року у селі Вівсяники у багатодітній родині. Односельці згадують його добрим, щирим, життєрадісним і завжди готовим допомогти. У шкільні роки він захоплювався малюванням і фотографією, був душею компанії та користувався повагою серед друзів і однокласників.
Після закінчення Вівсяницької школи навчався у Гущинецькому професійно-технічному училищі, де здобув професію водія. Багато років працював водієм у місцевому господарстві, сумлінно виконуючи свою роботу.
У 1999 році Олександр створив сім’ю разом із дружиною Анжелою. Подружжя виховало двох дітей — сина Олександра та доньку Юлію. Герой так і не встиг дізнатися, що став дідусем — донька подарувала йому онучку Даніеллу вже після його загибелі.
До лав Збройних сил України Олександра мобілізували 7 березня 2022 року. Він служив у військовій частині А4030, був розвідником-гранатометником 3 розвідувальної групи спеціального призначення. Побратими знали його за позивним «КАМАЗ».
21 травня 2024 року військовий зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нетайлове Покровського району Донецької області. Лише 6 травня 2026 року родина отримала офіційне підтвердження про загибель Захисника.
Віддати останню шану Герою прийшли рідні, побратими, друзі, представники громади та небайдужі жителі. Дорогу від рідного дому до храму Покрови Пресвятої Богородиці люди встелили гілками як символ пошани та вдячності.
Заупокійне богослужіння очолили священники Православної церкви України. Під час мітингу-реквієму лунали слова вдячності та спогади про Захисника від представників громади, педагогів, духовенства та односельців.
Поховали Олександра Мацюка з усіма військовими почестями на кладовищі села Вівсяники. Над могилою Героя пролунав Гімн України та військовий салют, а рідним передали Державний Прапор України.
Йому назавжди залишиться 50 років.
Світла пам’ять і вічна шана Герою.
