Ексклюзивна розмова з отцем Іваном Пукасом, благочинним Хмільницького району Вінницько-Тульчинської єпархії ПЦУ, про традиції Різдва Христового.
У Хмільнику храм Святих Петра і Павла вже сяє різдвяним настроєм і готується до величного свята.
Тому напередодні Різдва Христового ми поспілкувалися з отцем Іваном про те, як правильно підготуватися до свята, що насправді є головним у Святвечір і Різдво, та чому ці дні мають бути передусім родинними і молитовними.
— Отче Іване, з чого для християн починається підготовка до Різдва?
— Різдво Христове супроводжується Різдвяним постом, що триває 40 днів. У цей час ми готуємося постовою молитвою, стриманістю. Найсуворіший день посту — це надвечір’я Христове, Святий вечір.
— Яким має бути Святий вечір у родині?
— У Святий вечір родина має чітко розуміти, що це один суворий день посту. Старші люди, і не лише побожні церковні, в цей день навіть не їли й не пили, щоби дочекатися Святого вечора, побачити першу зірку. Вона є прообразом тієї Віфлеємської зірки, яка привела волхвів — мужніх, мудрих царів. Мужніх, бо вони перехитрили Ірода. Цю зірку також побачили віфлеємські пастухи.
— Яке значення має молитва цього вечора?
— Люди йдуть до храму ввечері, моляться — це перше богослужіння напередодні Різдва. Потім повертаються додому і сідають за святковий стіл. Перед вечерею родина молиться: «Отче наш», «Богородице Діво, радуйся». Моляться за наших воїнів — живих, які нас захищають, за свої родини. І згадують тих воїнів та рідних, яких уже немає, бо у Бога всі живі.
На столі в цей вечір — лише пісні страви, адже це ще останній суворий день посту.
— Часто говорять про 12 страв. Наскільки це важливо?
— В Україні склалася традиція 12-ти страв до Святвечора, але це лише традиція. Вона не має глибокого духовного змісту. Якщо на столі буде 10 чи більше 12 страв — це не визначає повноту столу. Найголовніше, щоб у цей світлий вечір ми відчули, що приходить Спасіння, що приходить Син Божий.
— Що, на Вашу думку, є найважливішим у ці дні?
— Найголовніше — не забути помолитися вдома з дітьми перед вечерею і після неї: за здоров’я живих, за наших захисників і захисниць, і за тих, хто відійшов у вічність.
Коли настає саме Різдво Христове, ми йдемо до храму з родинами. Бо Різдво — це родинне свято. Ми йдемо привітати новонародженого Ісуса Христа. А коли йдемо на день народження, то готуємо подарунок. Найкращий подарунок Христу — це наша участь у богослужінні, у Різдвяній літургії.
— Як проходить саме святкування Різдва?
— Після літургії ми повертаємося додому, сідаємо вже за святковий стіл — цей день не пісний. Знову молимося, дякуємо Богові, що дочекалися цього свята, і дякуємо нашим воїнам.
Потім діти готуються до коляди. Колядують, віншують. Дорослі ходять у гості, вітають одне одного.
— Коли саме колядують за новим календарем?
— 24 грудня — це Святий вечір, 25 грудня — Різдво Христове. Колядуємо 25-го, 26-го, 27-го числа — всі три дні Різдва. Посіваємо вже 1 січня. На Поділлі щедрують на Маланку, перед Новим роком.
— Коли починається справжня підготовка до Різдва?
— До Різдва Христового ми готуємося заздалегідь. Уже зі свята Введення в храм Пресвятої Богородиці діти розучують колядки. Навіть у богослужіннях з’являються віршовані тексти, пов’язані з Різдвом. Ми готуємося молитвами, піснями, щоб радісно зустріти Різдво Христове і подякувати Богові, що дожили до цього великого дня.
Розмовляючи з отцем Іваном, зловила себе на думці: Різдво — не для того, щоб хизуватися, у кого краще накритий стіл, не для того, щоб створювати зовнішній антураж. Це свято про спокій і затишок всередині. Про родину поруч, про молитву, сказану простими словами, і про вдячність тим, завдяки кому ми маємо змогу сісти за святковий стіл.
Сьогодні, коли війна змінила наше життя, ці прості речі набули зовсім іншої ваги. Різдво стає не гучним святом, а теплим промінчиком, яке ми бережемо для дітей, для родини, для пам’яті про тих, кого вже немає, і для віри в те, що добро сильніше.
І, мабуть, найцінніше в цих словах отця Івана — нагадування: найкращий подарунок на Різдво не загортається в папір.
Він — у нашій присутності, у спільній молитві, у щирому «дякую» Богові та нашим захисникам. Саме з цього і починається справжнє Різдво.
Спілкувалася Ольга Франчук