23 квітня Жежелівська громада попрощалася зі своїм земляком — загиблим воїном Збройних Сил України Олександром Вікторовичем Маркіним. Герой повернувся з поля бою додому живими коридорами шани, які зустріли його у Пляховій, Глухівцях та рідному Жежелеві.
Олександр Маркін народився 30 квітня 1984 року у багатодітній родині в селі Жежелів. Після закінчення місцевої школи у 1999 році вступив до ПТУ №3 в Бердичеві. Протягом життя працював у фермерському господарстві, охоронній фірмі «Яструб», будівельній компанії «Золотий ключик» та пекарні в Бердичеві. Останнім місцем роботи була Жежелівська гімназія, де він трудився як робітник з обслуговування та ремонту будівель.
Його добре серце, щира усмішка, «золоті руки» й відданість родині згадувала вся громада. У нього залишилася донька Марія, яка народилася 26 жовтня 2011 року. В селі його знали як доброго сусіда, турботливого батька, улюбленого дядька, щирого друга.
29 грудня 2024 року Олександра Маркіна було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Він служив стрільцем-санітаром у складі 3-го механізованого відділення 6-ї роти військової частини А-4699. З 12 квітня 2025 року вважався зниклим безвісти. Під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Демидівка Красноярського району Бєлгородської області, Олександр загинув, вірний присязі і Батьківщині.
Прощання з Героєм розпочалося біля рідної оселі. Чин похорону звершили священники Української Греко-Католицької Церкви на чолі з отцем Богданом Мазуракою. Разом із ним молилися капелан Іван Цихуляк, священники Роман Шкрібенець, Роман Назар з Бердичева та Антон Борис із Козятина.
На сільському кладовищі відбувся мітинг пам’яті. Ведуча заходу, працівниця культури Олена Полло, висловила глибокий сум та біль усієї громади:
«Серце крається від болю за всіх загиблих у цій кривавій війні. Наша громада сьогодні знову в скорботі — ми прощаємося з захисником, який віддав своє життя за Україну».
До слова також були запрошені селищний голова Олександр Амонс і директорка Жежелівської гімназії Наталія Подгорчук. Олександр Амонс подякував Герою за мужність, а Наталія Подгорчук зазначила, що в кожному куточку ліцею залишився слід роботи Олександра.
Після читання вірша «Не звикай до мене», який ведуча присвятила всім полеглим воїнам-батькам, громада довго прощалася з Олександром — кожен хотів сказати щось особисте, подякувати або просто вклонитися.
Поховали Героя під звуки Державного Гімну у виконанні оркестру 26-ї артилерійської бригади та військовий салют.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Слава Україні!