Сьогоднішній день — про небайдужість, пам’ять і силу єдності.
У Лозівському ліцеї (Хмільницька громада) відбулася зустріч, яка торкнулася кожного, хто був присутній. Учні і педагоги зібралися, щоб почути історію людини, котра знає ціну війни не з екрану телевізора.
Разом із знаним на Хмільниччині волонтером Іваном Івановичем Плотицею Хмільник.онлайн мав честь бути запрошеними на цю зустріч. Після хвилини мовчання за полеглими Героями Іван Іванович вийшов до дітей і його слова не залишили байдужими нікого.
«Я волонтерю не заради подяк. Я роблю це, бо мушу і не можу інакше. Мій син Сергій віддав життя за Україну, і поки я живий — я робитиму все, щоб допомагати нашим хлопцям, щоб вони мали сили боротися й поверталися додому живими», — сказав Іван Іванович, звертаючись до школярів.
Це була не просто розповідь — це був крик серця. Він говорив про біль втрати, про мужність, про віру. Про те, що байдужість — це те, що вбиває швидше за кулю. Діти слухали, мов зачаровані.
А коли Іван Іванович показав справжній дрон, який допомагає на фронті, — очі школярів загорілися. Хтось обережно торкався його руками, хтось дивився із завмиранням — бо це не іграшка, це те, що рятує життя.
Під час зустрічі учні та вчителі передали Івану Івановичу 12 000 гривень на евакуаційне авто.
Директорка ліцею подякувала гостям за зустріч і відзначила:
«Ми розуміємо, що зараз кожна допомога — це не просто внесок у перемогу, це людяність. Наші діти мають знати правду, розуміти, що свобода — це не подарунок, а боротьба. Сподіваюсь, що наш маленький вклад теж стане кроком до спільної великої перемоги. І всі наші захисники скоро повернуться живими і здоровими додому».
Після офіційної частини діти ще довго не відпускали Івана Івановича. Хтось дякував, хтось розповідав, що його тато теж на фронті, а хтось просто мовчки тиснув руку. А вчителі стояли з вологими очима — бо в такі моменти особливо гостро розумієш, за що борються наші воїни.
Слава Україні! Героям слава!
Ольга Франчук
