Журналістка «Хмільник онлайн» отримала особливе запрошення стати частиною цього вечора, аби ексклюзивно для наших читачів показати моменти, в яких було багато щирості, тепла, вдячності й справжніх емоцій. Були лише свої люди, живі розмови і така необхідна сьогодні атмосфера підтримки.
У час, коли новини щодня приносять тривогу, втрати й напругу, особливо цінними стають прості моменти, які повертають відчуття життя, тепла і людської близькості. Саме такий вечір подарував своїм побратимам у Хмільнику військовослужбовець, ветеран Дмитро Добринов на позивний «Айдар».
Він вирішив зібрати військових, ветеранів, побратимів і посестер у невимушеній дружній атмосфері — без офіційних промов, без військових задач, без зайвих слів. Просто по-людськи. Біля мангалу, під аромат диму, запашного плову, м’яса на вогні, щирих розмов і сміху, якого сьогодні багатьом так бракує.
На зустріч прийшли не лише військові, а й їхні родини. Хтось приїхав із дружиною, хтось — із маленькими дітками. Поки у казані готувався плов, а на мангалі шкварчало м’ясо, поруч народжувалися нові знайомства, лунали жарти, спогади, фронтові історії і розмови про життя. Тут не потрібно було нічого пояснювати — кожен розумів один одного з пів слова. Бо всіх об’єднує не лише військовий шлях, а й спільні цінності, погляди, досвід і любов до України.
За словами Дмитра Добринова, ідея такої зустрічі народилася з простого, але дуже важливого бажання — дати своїм людям трохи тепла, відпочинку і живого спілкування.
«Хотілося просто зібрати своїх. Побути разом, поговорити, посміятися, згадати хороше, відволіктися. Щоб хлопці, дівчата, родини хоч на кілька годин забули про втому, про біль, про все, через що довелося пройти. І знаєте… дивлячись на їхні усмішки, на дітей, на цю атмосферу — розумію, що все було не дарма. Усім було смачно, тепло, комфортно. А значить — такі зустрічі потрібні», — ділиться ветеран на позивний «Айдар» Дмитро Добринов.
І, мабуть, саме з таких простих та щирих вечорів і починається справжнє відновлення. Коли поруч свої люди, коли є з ким мовчати, сміятися, згадувати… і просто жити.
Ольга Франчук
