У Хмільнику є страва, яка поєднує смак дитинства, тепло родинного столу та історію століть. Смажені огірки, або як їх лагідно називають місцеві — «гогірки», готують тут ще з XIX століття, і рецепт передається від покоління до покоління.
Сьогодні ми розповідаємо не лише про кулінарну традицію Поділля, а й про людей, які зберігають її живою — господинь, котрі вдень і в свята готують цю смачну, поживну та корисну страву, і про історію, що захоплює дух кожного, хто вперше куштує «гогірки».
Інтерв’ю з методистом, відповідальною за збереження нематеріальної культурної спадщини у Хмільницькій громаді Оксаною Гавурою.
— Оксано Петрівно, розкажіть, будь ласка, що для вас означає збереження традиційної кулінарії Хмільника?
— Одним з пріоритетних завдань галузі культури сьогодні є збереження та популяризація народних звичаїв, обрядів, традицій, ремесел, усної та пісенної творчості. Саме це ідентифікує нас як націю. Кулінарія — важлива складова нематеріальної культурної спадщини (НКС), адже через страви передається смак, історія і дух нашого народу. Українська традиційна кухня завжди поєднувала простоту й водночас вишуканість. Взяти хоча б борщ — він уже внесений до міжнародного репрезентативного переліку елементів НКС під охорону ЮНЕСКО. А традиція приготування смажених огірків внесена в місцевий Перелік елементів НКС, що дає більше можливостей для збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини.
— А що можна сказати про традиційні страви нашого краю?
— Протягом 2022–2024 років у Хмільницькій громаді проводилося дослідження та опитування мешканців щодо цікавих рецептів нашого краю. Ми переглянули історико-етнографічну літературу і дізналися, що рідкі страви з квашених огірків на північно-східній території Поділля готували ще у ХІХ столітті, а рецепти передавалися з покоління в покоління. Виявилося, що однією з найпопулярніших місцевих страв є саме смажені (тушені) огірки, або «гогірки», як їх називають бабусі на поминальних обідах. Цю страву готують і в будні, і на свята — вона поживна, калорійна, смачна і корисна.
— А можете поділитися рецептом приготування?
— Звичайно! Щоб приготувати смажені огірки, потрібно:
• 0,5 кг свинячих ребер або жирного м’яса злегка обсмажити на смальці або олії;
• додати 0,5 кг картоплі, порізаної кубиками, і тушкувати до готовності;
• окремо відварити до напівготовності 1 стакан замоченої квасолі, додати до страви;
• 4–5 середніх кислих огірків порізати кубиками, проварити пів години, злити воду (за потреби додати до страви для кислоти), і додати до м’яса та овочів;
• залити водою, щоб покрило овочі, і тушкувати ще 30–40 хвилин на малому вогні або в духовці;
• окремо обсмажити 2 невеликі цибулини та 1–2 морквини з 1–2 ложками борошна, додати за 10 хвилин до готовності;
• приправити сіллю, перцем і додати 1–2 лаврових листки.
Подавати гарячими. Під час посту можна готувати страву з сушеними грибами, попередньо замоченими та відвареними.
Наші предки навіть готували цю страву в печі — це додає неповторного смаку.
— Чому для Хмільника ця страва важлива?
— Вона не лише смачна, а й символізує родинний затишок та історичну спадщину. Через такі страви ми відчуваємо зв’язок із предками, зберігаємо культурну пам’ять і передаємо її наступним поколінням. Кожна господиня, що готує «гогірки», робить свій внесок у збереження ідентичності нашого краю.
Тільки уявіть: родина збирається за столом, на якому димлять смачні смажені огірки. Огортає домашнім затишком, теплом, щирістю. Маленькі та дорослі з цікавістю роздивляються страву, розмовляють, сміються, згадують старі історії.
Приготування «гогірків» — це ритуал, що зберігає історію, робить нас частиною великої української родини.
Тож запрошуйте рідних і друзів, беріть рецепт, готуйте разом і відчуйте, як через аромат і смак оживає історія нашого краю.
Нехай смажені огірки стануть вашою маленькою традицією, яка об’єднує покоління, дарує радість і нагадує: справжня спадщина — у деталях, у любові до свого, у теплі домашнього вогнища.
Спілкувалася Ольга Франчук