Любов до вишиванок у Людмили Рудик, яка мешкає у селі Корделівка Калинівської громади, напевне, передалася ще з молоком матері. А можливо, тоді, коли бабуся вчила маленьку Людмилу класти на полотно перші хрестики. Жінка не просто любить вишивати, а й колекціонує вишиті речі. У її гардеробі 30 вишитих сорочок, суконь і навіть пальта.
А нещодавно пані Людмила організувала театр мод «Барви», який популяризує український стрій. Перший дебют театру відбувся у Корделівці на сцені сільського будинку культури під час святкування Дня села.
Спеціально для Хмільник.онлайн майстриня розповіла про своє захоплення та поділилася планами на майбутнє.
— У моєму гардеробі назбиралося багато цікавих і красивих речей, — розповідає Людмила Рудик. — Найстаріша вишита сорочка – це сорочка моєї бабусі, є український костюм, у якому моя свекруха виступала в молодості на сцені разом зі своїм колективом. Є сорочки та сукні, які я вишивала і які купувала. Хотіла показати в школі дітям, де я працюю, яким може бути цікавим і красивим український одяг. Але ж ти не покажеш одну сорочку, тому виникла ідея створити колекцію українського одягу. Дякуючи мамі, я умію користуватися швейною машинкою, тому не вагаючись взялася за роботу.
Із кожною сорочкою майстриня створила образ. Власноруч шила плахти, спідниці. Новоствореними костюмами показала еволюцію від давнього одягу до сучасного, де вишиванка та атрибути українського одягу поєднуються із сучасними джинсами, штанами.
—Там, де я не могла осилити технологію пошиття, зверталася за допомогою до професійних кравчинь. З їхньої легкої руки народилися комплекти із елементами української хустки, довгі вишиті сукні, пальта, — пригадує пані Людмила. — До речі, одну сукню я вишила власними руками під час карантину. Допомагала мені в роботі свекруха. Разом нам вдалося довести справу до завершення.
Реалізацію свого омріяного роками задуму завершила створенням театру мод «Барви». Моделями якого стали учні опорного навчального закладу села Корделівка. Юні моделі успішно впоралися із поставленими перед ними завданнями.
А гості свята мали можливість побачити, яким гарним та різноманітним може бути український одяг і як вдало можна поєднувати вишиванку у сучасний образ.
— Я залюбки ношу вишиванки і хочу, щоб наша молодь, сучасні модниці не цуралися вишиванок, любили і цінували нашу українську спадщину, — продовжує співрозмовниця. — Є ще багато планів і задумів. І в уяві народжуються нові образи, над якими планую попрацювати.
