Бабусин спадок для лісової красуні
У Музеї історії міста Козятин презентували тематичну виставку ялинкових прикрас, яка триватиме до кінця січня. Вона пропонує відвідувачам не просто огляд новорічних іграшок, а справжню подорож у часі — до витоків святкових традицій і культурних трансформацій, що відбувалися в Україні та Європі протягом понад сотні років.
Свято, що перетворилося на традицію
Новорічна ялинка — нині невід’ємний атрибут святкування зимових свят у багатьох країнах світу. Уперше звичаї прикрашати дерева сягають середньовічної Німеччини, де ще в XVI–XVII століттях на Різдво прикрашали вулиці й будинки ялицевими гілками, символами життя та відродження. Згодом традиція набула ширшого розповсюдження: у XIX столітті в Європі виникли перші ялинки «у домі», які оздоблювали яблуками, горіхами, пряниками та свічками.
З розвитком промисловості у XIX–XX століттях набули популярності і перші фабричні ялинкові прикраси. Особливими були «дрезденки» — іграшки з тисненого картону з металевим покриттям, виготовлені на німецьких фабриках Дрездена та Лейпцига, які поширилися по всій Європі. Із середини XX століття ялинкові прикраси стали не лише символом свята, а й відображенням технологічних, культурних і навіть ідеологічних змін у суспільстві.
Колекція, що оживляє історію
На виставці експонується близько 300 ялинкових прикрас різних епох (загалом у фондах музею зберігається близько тисячі історичних ялинкових прикрас) — від кінця XIX до 1980-х років XX століття. Найстаріша іграшка має понад 100 років, наймолодша — приблизно 40 років. Серед експонатів — як традиційні прикраси з Німеччини й Чехії, так і унікальні саморобні вироби, що розповідають про побут і свідомість людей минулого.
Дрезденки — тиснені картонні фігурки зі срібною або золотою фарбою, зображення тварин, казкових героїв, птахів. Такі іграшки були символом епохи, коли фабричне виробництво тільки починало набирати обертів.
Богемські прикраси — об’ємні фігурки з бісеру та стеклярусу, що демонструють високий рівень ремісничого мистецтва, імпортованого з чеських земель.
Ватяні іграшки 1930-х років — самобутні вироби з вати, паперу й картону, що виникли в умовах обмежених матеріальних можливостей, але зберегли у собі тепло народної майстерності.
Пластмасові ялинкові фігурки 1950–60-х років — характерні для радянського періоду, коли масове виробництво зробило святкові прикраси доступними широким верствам населення.
Культурні зміни у новорічних іграшках
Іграшки — це не лише прикраси. Вони віддзеркалюють культурні реалії свого часу, суспільні настрої й технічні можливості. Після революційних подій XX століття та встановлення радянської влади традиція святкування Нового року була адаптована під нову ідеологію: замість релігійного змісту з’явилися мотиви, близькі до будівництва соціалізму. Символи космосу, об’єкти технологічного прогресу (ракети, дирижаблі), зірки, сцени дружби народів — такі мотиви можна побачити на іграшках 1930–60-х років.
Під час Другої світової війни, коли матеріали були дефіцитними, майстри виготовляли прикраси з дротяних відходів, зображуючи ягоди, фрукти, квіти. Один із таких раритетів — іграшка «Виноград», придбана для колекції на інтернет-аукціоні.
У часи «дачного буму» 50–60-х років XX століття з’явилися тематичні прикраси у вигляді побутових предметів: самоварів, чайників, ламп, а також фігури «королеви полів» — кукурудзи. Після виходу популярних радянських фільмів, як-от «Карнавальна ніч» Ельдара Рязанова, на ялинках з’явилися іграшки-годинники, що символізували новорічну ніч.
Ще одне явище — міні-іграшки для малих квартир, що виникло як відповідь на потребу мешканців «хрущовок» і комунальних квартир. Маленькі настільні ялинки з крихітними прикрасами — важлива культурна ознака побуту середини XX століття.
Окремі історії з колекції
Виставка неможлива без участі місцевих жителів, які свідомо передавали свої сімейні реліквії до фондів музею:
- «Іван-Царевич» — тендітна ватяна фігурка 1930-х років;
- «Сніжинка» — картонна іграшка з пап’є-маше 1950-х років;
- Рідкісні скляні кульки 1940–50-х років;
- Пластмасові Діди Морози 1960–70-х років;
- Монтажні іграшки у вигляді супутників, тваринок, корзинок;
- Одна з перших електричних гірлянд 60-х років.
Ці речі не лише прикрашають виставку — вони зберігають спогади поколінь, нерідко переходячи у спадок від батьків і бабусь із дідусями.
Свято, що живе у прикрасах
Як зазначає директорка Музею історії Козятина Лілія Макаревич, ялинкова іграшка — це символічна «відкрита книга» культурної пам’яті:
«Це місток між поколіннями, який дозволяє глядачеві відчути настрої, смисли і красу минулого, особливо у різдвяно-новорічні дні, насичені передчуттям казки».
Ялинкові прикраси здаються простими, але вони мають власну «магію»: одні сяють лише на мить, інші зберігають тепло спогадів, що переходять від покоління до покоління.
Виставка як спосіб пізнати себе
Експозиція — це не просто зібрання старовинних іграшок. Це — історія про людей, які створювали свято власними руками; про культуру і побут різних епох; про те, як символи і миті стають пам’яттю для нащадків.
Виставка ялинкових прикрас працюватиме у Музеї історії Козятина до кінця січня. Це нагода не лише доторкнутися до історії, а й відчути, що святкова казка має коріння, глибше, ніж ми думаємо — у сімейних традиціях, ремеслі та спільних спогадах.
