Хто володів найбільшими землями Козятинщини у XVIII–XX століттях і як формувалася історія краю — про це розповіла директорка Музею історії міста Козятин Лілія Макаревич.
За її словами, у книзі краєзнавчині Зої Вільчинської «Наша історія» міститься перелік прізвищ найбільших землевласників, які володіли значними земельними наділами на території Козятинщини у 1782–1919 роках. Ці дані були опрацьовані на основі матеріалів Державного архіву Київської області.
«У той час частина наших земель входила до Київської губернії — Бердичівського, а раніше Махнівського повітів», — зазначає Лілія Павлівна.
Зокрема, містечко Козятин із 1903 року належало Антону Людвиговичу Лехно-Васютинському — нащадку Мар’яна Васютинського.
Село Кордишівка з 1899 року перебувало у володінні поміщика Безака. Саме тоді було засновано Юзефо-Миколаївський цукровий завод. 8 січня 1899 року в Царському Селі затвердили статут, який дозволив камер-юнкеру Миколі Миколайовичу Безаку, землевласнику Олександру Львовичу Пото та барону Максиму Васильовичу Штейнгелю створити Товариство Юзефовсько-Миколаївського цукрово-бурякового і рафінадного заводу.
Підприємство розміщувалося у маєтку удови генерал-лейтенанта Марії Федорівни Безак та її нащадків у Юзефівці Бердичівського повіту Київської губернії (нині — село Йосипівка Самгородоцької громади). Сам Микола Миколайович Безак, камергер і помічник статс-секретаря Державної ради, був розстріляний у вересні 1918 року.
У селі Махаринці у 1905 році поміщиця Струкова передала землі для створення сільськогосподарської школи (нині — територія поблизу станції Планова). У різні роки заклад змінював назви та профіль: агротехнікум птахівництва, планово-економічний технікум (від чого й походить назва станції Планова), обліковий технікум, технологічний технікум м’ясної та молочної промисловості, згодом — м’ясомолочний технікум. Із 1970 року він функціонував як Вінницький технікум м’ясної та молочної промисловості, а нині — Технологічно-промисловий коледж Вінницького національного аграрного університету.
Саме в цій школі у 1914 та 1919 роках навчався і отримав диплом член Центральної Ради Петро Чечель.
Села Пиковець і Сокілець наприкінці ХІХ століття належали поміщиці Валівській (1896 рік), а Титусівка — поміщиці Виговській (1904 рік).
Ці історичні факти дають змогу глибше зрозуміти минуле Козятинщини, розвиток її економіки та роль окремих родин у формуванні регіону.