Є місця, куди заходиш і ніби опиняєшся поза часом. Де стіни, здається, можуть розповісти більше, ніж будь-які книги. Саме таким є костел Пресвятої Трійці у Хмільнику — один із найстаріших храмів міста, історію якого журналістам «Хмільник онлайн» вдалося почути особисто від отця Олександра.
Цей римокатолицький храм збудований у 1728 році, майже три століття тому, у вишуканому бароковому стилі. Тоді ці землі належали Польщі, і костел звели для католицької громади, яка жила тут у той час.
— Храм носить назву Пресвятої Трійці, але має і другу — мучеництва Іоанна Хрестителя, — розповідає отець Олександр. — Бо ще раніше, у 1603 році, на цьому місці стояв дерев’яний храм. Його знищили під час набігів татарів і турків. І вже згодом постав цей кам’яний, який ми маємо сьогодні.
Історія цього місця цікава не лише архітектурною спорудою, а й подіями і людьми які залишили свій слід у кожній деталі. Саме тут, за словами священника, був хрещений Ян Ігнацій Падеревський — видатний піаніст, композитор і прем’єр-міністр Польщі, який народився неподалік Хмільника, у селі Курилівці.
— Ці стіни дуже багато бачили і чули, — каже отець Олександр. — Коли заходиш у храм, відчуваєш всю цю глибину. Тут хочеться бути, молитися. Це місце, де справді відчувається віра.
Попри складні історичні періоди, храм вдалося зберегти. У часи радянської влади, коли багато святинь було знищено, цей костел вистояв і сьогодні є пам’яткою архітектури всеукраїнського значення.
Щонеділі до храму на богослужіння приходить близько 400 людей, відбуваються три служби. Але також, щодня у храмі можна почути молитву, органну музику і можливість побути в тиші.
Окрему цінність становлять реліквії, які зберігаються в храмі. Серед них — старовинна ікона XVIII століття, привезена з каплиці у селі Держанівка. Це копія Бердичівської ікони Божої Матері, написана з обох сторін: на звороті зображений святий Станіслав.
— Цю ікону використовували під час процесій. Ми її реставрували в Кам’янці-Подільському і тепер вона тут, щоб люди могли молитися, — пояснює священник.
У храмі збереглися і настінні розписи, частину яких виконували майстри з Прибалтики під керівництвом отця Яна Крапана. Серед них — зображення святого Войцеха та святої Ядвіги, а в центрі — образ Пресвятої Трійці.
— Тут є також символ всевидячого ока, — додає отець Олександр. — Це нагадування про те, що від Бога нічого не сховаєш. Він бачить усе.
Поруч із давніми святинями є і нові. Зокрема, ікона Іоанна Хрестителя, яку створили вже у наш час, щоб зберегти пам’ять про покровителя храму.
Серед особливих речей — дерев’яна фігура Божої Матері, якій понад сто років, та ікона Ісуса Христа «Ecce Homo» («Ось людина») 1843 року.
Її історія — одна з найзворушливіших.
— У радянські часи тут була майстерня, — розповідає отець. — І цю ікону врятувала одна парафіянка. Вона зберігала її у себе вдома, щоб її не знищили. А вже кілька років тому принесла назад до храму.
Костел Пресвятої Трійці — це архітектурна пам’ятка неймовірної краси. Це місце, де віра проходить крізь століття. І де кожен, хто заходить, може відчути щось більше, ніж просто тиху молитву і спокій душі.
Ольга Франчук