2 травня у Самгородоцькій громаді відбувся щемкий та важливий захід — «Три роки пам’яті, що болить», присвячений Героям, які загинули, боронячи Україну в перші, найстрашніші місяці повномасштабного вторгнення.
Громада вшанувала пам’ять своїх мужніх захисників:
Вікторії Поліщук,
Олександра Шевчука,
Олега Шарая.
Три імені — три долі, обірвані війною. Їхній подвиг назавжди закарбувався в серці громади, а біль втрати й досі не вщухає. Це не просто імена — це світлі обличчя, щирі посмішки, віддані серця, які билися за мир і майбутнє рідної землі.
У ці дні пам’яті громада зібралася разом, щоб знову згадати своїх героїв — не як рядки в офіційних звітах, а як близьких людей, дітей і друзів, яких втратили.
Молитва, сльози, квіти, тиша — такою була мова серця кожного, хто прийшов низько схилити голову перед подвигом.
Ми дякуємо вам, Герої, за те, що в найтяжчий момент ви не злякалися — ви стали щитом для нас, нашої землі, наших дітей. Вашу жертву неможливо переоцінити. Вона — найвищий прояв любові до Батьківщини.
Висловлюємо глибокі і щирі співчуття рідним і близьким загиблих. У вашому болі — наша спільна рана. У вашій втраті — наша спільна пам’ять.
Герої не вмирають.
Вони живуть у кожному серці, що пам’ятає.
Світла пам’ять. Вічна шана. Слава Україні.