У Глуховецькій громаді навколішки зустріли Захисника Ігоря Бойка, який повернувся додому «на щиті» після тривалого часу у статусі зниклого безвісти. Його останню дорогу люди встеляли квітами, а сльози цього дня не стримував ніхто — ні рідні, ні побратими, ні школярі, які проводжали Героя у вічність.
15 травня стало днем глибокої скорботи для Глуховецької громади. Після півтора року невідомості додому «на щиті» повернувся Захисник України, житель села Білопілля Ігор Бойко.
Із самого ранку односельці з болем та важким очікуванням чекали траурний кортеж. Спершу Героя привезли до рідного дому, де з ним прощалися сусіди, друзі та близькі. Згодом процесія рушила до місцевого храму. Останню дорогу воїнові встеляли квітами школярі, учителі та батьки — саме у цій школі свого часу навчався Ігор Бойко.
Після заупокійного богослужіння під звуки військового оркестру жалобна хода рушила до місця поховання. Провести Героя в останню путь прийшли жителі Білопілля, люди з навколишніх сіл, побратими та знайомі.
Ігор Бойко народився 13 травня 1974 року. Після закінчення Білопільської школи навчався у Бердичівському ПТУ №4, де здобув професії електрика та зварювальника. Працював у місцевому господарстві, а згодом — газовим майстром у Козятинському газовому господарстві. Рідні та знайомі згадують його як добру, працьовиту й щиру людину, яка завжди дбала про батьків та рідний дім.
До лав Збройних сил України Ігор Бойко був призваний 17 лютого 2023 року. Служив солдатом 22-ї бригади.
6 січня 2025 року Захисник зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кругленьке Курської області рф.
У Героя залишився старший брат.
Під час церемонії прощання слова співчуття та вдячності родині висловив селищний голова Олександр Амонс. Спільну молитву за упокій душі воїна провели отець Роман та отець Іван.
Прощання з Ігорем Бойком стало болючою миттю для всієї громади. Над могилою Героя пролунав військовий салют, а люди засипали її живими квітами.
Вічна пам’ять та слава Захиснику України.
