8 травня в Україні офіційно відзначається День пам’яті та перемоги над нацизмом. Цю дату, встановлену у 2023 році, наша держава обрала у дусі європейської традиції — без гучних парадів, із глибокою пошаною до мільйонів загиблих.
Це не день святкування, а день скорботи й роздумів. Символом памʼяті став червоний мак — знак шани до жертв війни, яка не має романтики, а лише біль, втрати й понівечені долі.
Досліджуємо тему разом із Українським інститутом національної пам’яті.
Український контекст Другої світової
Для українців Друга світова почалась не 22 червня 1941 року, а 1 вересня 1939-го — з бомбардувань Львова, коли нацистська Німеччина напала на Польщу. А вже 17 вересня радянські війська перетнули кордон, розпочавши поділ Польщі відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа.
Українці, не маючи власної держави, воювали на різних фронтах — у лавах Червоної армії, армій Антигітлерівської коаліції, у підпіллі й повстанських загонах. За підрахунками істориків, понад 7 мільйонів українців були мобілізовані до Червоної армії, і майже половина з них не повернулась додому.
Після перемоги — нова окупація
Повернення радянської влади після вигнання нацистів не принесло українцям волі. Натомість відновилися масові репресії, депортації, придушення національного руху та духовного життя. Україна втратила понад 8 мільйонів громадян у роки Другої світової. Світові ж втрати оцінюються в 50–85 мільйонів людей.
Перемога була досягнута спільними зусиллями десятків країн. Жодна з них не має права привласнювати її повністю — а тим більше використовувати це як привід для нової агресії, як нині намагається робити Росія.
Рашизм — нове обличчя старого зла
Після поразки Гітлера світ зіткнувся з новою загрозою — російським імперіалізмом, який отримав свою назву — рашизм. Це ідеологія війни, реваншизму й ненависті, що загрожує не лише Україні, а й усьому цивілізованому світу.
Сьогодні українці знову тримають оборону — тепер уже не лише заради своєї свободи, а й заради миру в Європі. Це продовження тієї самої боротьби з тиранією, яку наші предки вели під час Другої світової.
Історичні паралелі й обов’язок пам’ятати
У міжвоєнні роки українці були найбільшою бездержавною нацією Європи. Їхні землі перебували під контролем СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини. У відповідь на репресії виник потужний визвольний рух — зокрема, ОУН та боротьба за Карпатську Україну.
Сьогодні ми маємо свою державу, і саме її українці знову змушені захищати зі зброєю в руках.
8 травня — про людей, не про паради
День пам’яті — це про мільйони життів, які були знищені, про тих, хто пройшов війну і тих, хто не повернувся. Це не день радянського тріумфу, не шоу, а нагадування: свобода — не даність. І захищати її треба завжди.
У 2023 році Україна офіційно відмовилась від 9 травня як святкового дня. Радянська традиція зробила з цієї дати інструмент пропаганди. Натомість Україна повертає історичну правду — і пам’ятає тих, хто боровся, а не прославляє культ війни.