Про Максима та його визволення розповіла мама Ірини Кравченко, яка щодня чекала та вірила.
Козятинка Ірина Анатоліївна Кравченко має трьох синів. Каже, що всі воювали. Зараз один вдома, другий повернувся з полону, а третій — ще воює.
Максим народився у 1991 році у Козятині. Завжди був роботящим, допомагав людям, займався заготівлею деревини. Ще не встиг одружитися – не було часу, бо з перших днів повномасштабної війни став до лав захисників. У березні 2024 року його мобілізували до ЗСУ. Після навчання та лікування у Дніпрі він служив навідником у 157 бригаді.
20 листопада 2024 року під час штурмових дій ворога біля населеного пункту Дальнє (Покровський район, Донецька область) Максим зник безвісти. Його ім’я з’явилося у списках полонених.
“Ми його дуже чекали. Я не виходила з військомата, дзвонила, писала всюди — і до Координаційного штабу, і до волонтерів. Це було дуже важко”, — розповідає мама воїна.
24 травня 2025 року Максим Кравченко повернувся на рідну землю за обміном полоненими у форматі 1000/1000. Поки мама ще не чула його голосу — хлопці проходять реабілітацію, але серце Ірини вже спокійніше.
“Я знаю, що він тут. Пів Козятина за нього питали, всім дякую за підтримку”, — каже вона.
Щиро бажаємо Максиму якнайшвидше відновитися та повернутися додому!