Дорога до рідного дому для нього стала дорогою вдячності та скорботи. 12 березня Самгородоцька громада з глибоким сумом зустріла свого Героя — жителя села Журбинці Олега Лехкодуха. Люди вийшли з прапорами, квітами та схиленими головами, аби віддати шану Захиснику. Кожен уклін, кожне слово підтримки родині — це вияв безмежної поваги до його подвигу.
Наступного дня, 13 березня, громада провела воїна в останню путь. Ця втрата стала спільним болем для рідних, друзів, побратимів і всіх жителів краю.
Олег Миколайович Лехкодух народився 08 липня 1975 року у місті Козятин у родині Тетяни Дмитрівни та Миколи Олексійовича Лехкодухів. У 1982 році розпочав навчання в Козятинській середній школі. Дитячі та юнацькі роки провів у Козятині, однак кожні вихідні та канікули проводив у селі Журбинці — у бабусі та дідуся.
Після школи здобув фах у Козятинському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту за спеціальністю «помічник машиніста». Згодом проходив строкову військову службу у місті Біла Церква. Після демобілізації працював на Козятинській нафтобазі.
У 1999 році одружився з Наталею. Разом подружжя виховувало двох доньок — Тетяну та Інну. У родині будували плани та мрії, яким, на жаль, не судилося здійснитися.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2023 році Олег Лехкодух був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у складі військової частини А 4860, виконував бойові завдання разом із побратимами. Ніс службу у місті Чугуїв Харківської області. Повернувшись додому у коротку відпустку, 12 березня 2026 року його життя обірвалося.
Біля будинку Героя зібралися рідні, друзі, односельці та небайдужі жителі громади. Тут розпочалося заупокійне богослужіння, яке продовжилося у Храмі Святого Іоана Богослова в селі Журбинці. Чин відправи очолив священник Православної Церкви України митрофорний протоієрей отець Роман Маси́ра у співслужінні з отцем Іваном Дуником.
Під час мітингу-реквієму на кладовищі слова співчуття та вдячності родині висловили заступник сільського голови Олександр Марковський, староста Журбинецького старостинського округу Надія Василишинa та отець Роман Масира. Вони згадували життєвий шлях Захисника, його мужність, відповідальність і любов до рідної землі.
Олега Лехкодуха поховали з усіма військовими почестями на кладовищі села Журбинці. Під час прощання прозвучали молитви, Державний Гімн України та військовий салют. Родині Героя вручили Державний Прапор України як символ честі та вдячності держави.
Сьогодні громада розділяє біль утрати з родиною Захисника. Його шлях — це шлях гідності, мужності й самопожертви. Пам’ять про Олега Лехкодуха назавжди залишиться у серцях людей.
Герої не вмирають. Вічна пам’ять і слава Захиснику України.
