Рік і сім місяців рідні, друзі та земляки жили надією на повернення Юрія Лисенка. Та 20 червня Самгородоцька громада зустрічала свого Захисника вже «на щиті».
Жителі села Вівсяники навколішки та зі сльозами на очах створили живий коридор шани для воїна, який віддав життя за Україну.
Юрій Олександрович Лисенко народився 19 березня 1990 року у селі Вівсяники. Зростав у дружній родині, навчався у місцевій школі, а після її закінчення здобув професію будівельника у Вінницькому професійно-технічному училищі №5. У 2008–2009 роках проходив строкову службу у десантно-штурмових військах Збройних сил України.
У 2012 році створив сім’ю разом із дружиною Тетяною. Подружжя виховувало двох дітей — сина Давида та доньку Дарію.
До мобілізації Юрій працював у торговельному центрі «Епіцентр». На військову службу був призваний 31 серпня 2024 року. Пройшов підготовку у Великій Британії, після чого став до лав захисників України.
Воїн служив у складі 59-ї десантно-штурмової бригади, 10-го окремого штурмового батальйону безпілотних систем.
16 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Пустинка Покровського району Донецької області Юрій Лисенко зник безвісти. Родина до останнього сподівалася на диво, однак 13 червня 2026 року надійшло офіційне підтвердження його загибелі.
Після зустрічі траурного кортежу біля рідного дому Героя відбулася заупокійна відправа, яку очолив священник Православної Церкви України отець Роман Масира у співслужінні зі священником Віктором Воронком та військовим капеланом.
Прощання із Захисником продовжилося у храмі Покрови Пресвятої Богородиці села Вівсяники. Після богослужіння біля храму відбувся жалобний мітинг. Слова вдячності та шани Герою висловили сільський голова Сергій Лановик, староста Тетяна Ціпцюра, священнослужителі, однокласники, друзі, представники громадських організацій та колеги Юрія.
Останнім місцем земного спочинку воїна стало місцеве кладовище. Під звуки Державного Гімну України та військовий салют Героя провели в останню путь. Родині Юрія Лисенка було вручено Державний Прапор України як символ його мужності, відданості та жертовного служіння Батьківщині.
Самгородоцька громада схиляє голови у скорботі та вдячності перед подвигом свого земляка.
Вічна пам’ять і слава Герою Юрію Лисенку.
