Кілька секунд здивування, щирі емоції та прохання зробити спільне фото — так бійці бригади «Помста» зустріли командира підрозділу, генерал-лейтенанта Сергія Дейнека, який особисто прибув на передові позиції у Карпівці на Донеччині.
Про цей вихід, нагородження військових, небезпечний маршрут під загрозою російських безпілотників і значення особистого спілкування з бійцями розповідає відео:
«П’ять–сім секунд ступор»: як зустріли командира
За словами одного з військових, спочатку бійці звернули увагу на появу коменданта. Однак справжнє здивування викликала людина, яка зайшла слідом, — командир бригади «Помста» Сергій Дейнеко.
«А за комендантом заходить командир бригади, і ти дивишся на очі цих хлопців — і у них там п’ять–сім секунд ступор», — пригадує учасник виходу.
Коли перше здивування минуло, військові почали спілкуватися з генералом. Один із бійців звернувся до нього із проханням:
«Пане генерал, можна я з вами сфоткаюсь?»
Дейнеко погодився.
За розповідями учасників, група відвідала близько семи позицій, де несли службу піхотинці, артилеристи, оператори безпілотників та наземних роботизованих комплексів. Військовим вручали нагороди від начальника прикордонного загону, передавали годинники й ножі.
Командири спілкувалися з бійцями, пили з ними каву та фотографувалися.
До Карпівки планували приїхати раніше
Як розповідають учасники відео, Сергій Дейнеко хотів відвідати військових у Карпівці невдовзі після того, як очолив бригаду. Однак через активні бойові дії та небезпеку на маршруті поїздку доводилося відкладати.
На цьому напрямку тривали бойові дії за повернення окупованих територій. Учасники відео також згадують операцію «Вівальді».
Згодом до задуму повернулися. Один із військових пригадує, що напередодні пізно ввечері отримав дзвінок із повідомленням: уранці потрібно прибути на командно-спостережний пункт і вирушити разом із генералом до бійців.
До групи увійшли Сергій Дейнеко, двоє полковників і Герой України з позивним «Кіллер». Він раніше виконував на цій ділянці штурмові й оборонні завдання та добре знав місцевість.
На маршруті виявили російський FPV-дрон
Шлях до позицій пролягав через ділянки, де військові наражалися на небезпеку ударів безпілотників. В одному з епізодів учасники розповіли, що на той момент уже подолали 19 кілометрів.
Поблизу дороги група помітила прихований під деревиною FPV-дрон — так званий «ждун». За словами військових, безпілотник вдалося виявити завдяки пилу, який здійнявся під час запуску двигунів.
«Кіллер» першим пострілом влучив у батарею дрона. Безпілотник загорівся, після чого група продовжила рух.
Цей епізод став одним із моментів, коли небезпека маршруту відчувалася безпосередньо, адже під загрозою опинилися всі, хто прямував до передових позицій.
«У кабінеті не побачиш усіх реалій фронту»
Окрему увагу у відео приділили тому, чому командирам важливо особисто відвідувати військових на позиціях.
«Ти не побачиш всіх реалій фронта, перебуваючи в кабінеті», — говорить генерал-лейтенант Сергій Дейнеко.
За його словами, навіть командний пункт поблизу лінії фронту не замінить безпосередньої розмови із солдатом на позиції. Особисті зустрічі дають змогу побачити умови служби, почути потреби військових і краще зрозуміти їхні щоденні виклики.
«До хлопців підіймається мотивація, розуміють, що про них не забули», — пояснює один з учасників виходу.
Прапор бригади у Карпівці
Під час перебування у Карпівці військові також відвідали місцевого жителя, який, за їхніми словами, залишався у селі під час окупації та після повернення українських сил. Чоловік доглядає город і тримає домашню птицю.
У населеному пункті учасники розгорнули прапор бригади та зробили спільні фотографії.
Для одного з офіцерів цей момент мав особливе значення. Він розповів, що взимку, коли отримав цей район оборони, українські сили ще не повністю контролювали населений пункт. Російські війська активно наступали, а українським захисникам доводилося проводити штурмові дії, щоб повернути позиції. Під час боїв загинули військовослужбовці.
Тож можливість особисто приїхати до звільненої Карпівки та розгорнути там прапор бригади стала важливою подією для військових.
Що відомо про Сергія Дейнека
Сергій Дейнеко командував Луганським прикордонним загоном у 2011–2014 роках і зустрів на цій посаді початок російської агресії проти України. Прикордонники загону протистояли російським силам та незаконним збройним формуванням, зокрема брали участь в обороні Луганського аеропорту.
У червні 2019 року Дейнеко очолив Державну прикордонну службу України та перебував на цій посаді до січня 2026 року. За час служби отримав військове звання генерал-лейтенанта й державні нагороди, серед яких — ордени Богдана Хмельницького.
Після звільнення з посади голови ДПСУ Сергій Дейнеко повернувся до військової служби та очолив Луганський прикордонний загін.
Повна назва підрозділу — 3-й прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Він відомий як бригада «Помста» Державної прикордонної служби України.
Так Дейнеко знову став командиром підрозділу, з яким пов’язаний його військовий шлях на початку російсько-української війни.