Досвід природоохоронної роботи у Самгородоцькій громаді став частиною ширшого міжнародного діалогу про збереження та відновлення екосистем.
Представники громадської організації «Центр відновлення екосистем» (ЦВЕ) долучилися до міжнародного Дня відновлення екосистем (Restoration Day), який відбувся 29 жовтня в межах конференції ООН з біорізноманіття COP17 у Єревані, Вірменія.
До онлайн-заходу ЦВЕ запросила команда Десятиліття ООН з відновлення екосистем (UN Decade on Ecosystem Restoration). Разом із представниками громадської організації до зустрічі приєднався начальник відділу екології та земельних ресурсів Самгородоцької сільської ради Олександр Сауляк.
Учасники з різних країн обговорювали шляхи збереження природного багатства та відновлення лісів, річок, луків та інших природних територій. Окрему увагу приділили завданням, які необхідно виконати до 2030 року — завершення Десятиліття ООН з відновлення екосистем.
За наведеними під час зустрічі даними, відновлювальні заходи нині проводять у 149 країнах світу, охоплюючи близько 252 мільйонів гектарів. Водночас учасники наголошували: масштаби роботи мають бути значно більшими. Йдеться не лише про висаджування дерев, а й про повернення природним територіям здатності підтримувати життя рослин, тварин і людей.
Серед учасників COP17 була й Українська природоохоронна група (UNCG), зокрема її голова Олексій Василюк. Українські природоохоронці порушували питання збереження довкілля під час війни та відновлення територій, пошкоджених унаслідок бойових дій.
Ці теми безпосередньо пов’язані з діяльністю Центру відновлення екосистем у Самгородоцькій громаді. Організація працює над охороною рідкісних рослин і відновленням природних територій, приділяє увагу малим водоймам, озелененню громади, а також залучає дітей і молодь до природоохоронної діяльності.
Участь у міжнародних заходах дає можливість переймати нові підходи, обмінюватися досвідом із фахівцями з інших країн та співвідносити місцеві ініціативи із глобальними цілями відновлення природи.
Адже збереження довкілля починається не лише з масштабних міжнародних програм, а й із конкретних справ на місцях — турботи про ліс, річку, рідкісну рослину чи невелику природну територію у власній громаді.