У Вінниці відбувся Подільський вікенд посестер жіночого ветеранського руху VETERANKA, який об’єднав ветеранок, військовослужбовиць, волонтерок, матерів і дружин захисників.
До зустрічі долучилася й Тетяна Чудновець із позивним «Подоляночка» — ветеранка, письменниця та фахівчиня із супроводу ветеранів Махнівської сільської ради.
Захід відбувся 31 жовтня у просторі Maroon Hub 132. Учасниці презентували власні вироби та ветеранські бізнеси, ділилися досвідом, обговорювали важливі для жінок питання — від медичної допомоги після військових травм до захисту прав ветеранок. Окремою частиною зустрічі стало неформальне спілкування, обмін книгами й виробами, знайомства та психологічні ресурсні практики.
Для Тетяни Чудновець такі зустрічі мають особливе значення. У дописі після події вона зізналася, що спілкування з посестрами дає відчуття рідного кола, де не потрібно довго пояснювати пережите.
«Це простір, де тебе розуміють навіть не з напівслова, а з напівпогляду. Відчуваєш себе, як у колі рідних людей. Хоча чому “як”. Ця банда дійсно для мене рідна», — поділилася ветеранка.
Від волонтерства — до бойової служби
Війна увійшла в життя родини Тетяни ще у 2014 році: її чоловік і син стали на захист України. Жінка почала волонтерити, допомагаючи військовим. Згодом вирішила, що хоче бути корисною країні не лише в тилу, і у 2017 році добровільно долучилася до війська.
Спочатку служила діловодом у батальйоні «Донбас-Україна», однак після неодноразових рапортів її перевели до штурмової роти. Тетяна стала стрільчинею, а згодом — старшою стрільчинею 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас-Україна». Протягом трьох років брала участь у бойових ротаціях на Донеччині та Луганщині, зокрема на напрямках Попасної, Горлівки та Бахмута.
Військова служба завершилася після контузії та бойової травми, через які жінка потрапила до шпиталю та була звільнена за станом здоров’я. Пережите стало частиною її особистої історії, якою вона згодом поділилася з читачами.
Письменництво як спосіб зберегти пам’ять і відновитися
Тетяна Чудновець — авторка трьох книг. Її літературний доробок розпочався з видання «Притаманна» (2016), присвяченого дитинству та історії дідуся, який пережив сталінські табори. У 2024 році вийшла збірка військової прози «Маленький жовтий екскаватор».
У серпні 2025 року побачила світ її автобіографічна книга «Подоляночка. Незломима». У ній авторка розповідає про власний шлях у війську, фронтові будні, побратимів, втрати, любов і життя жінки на війні. Спочатку це були записи у телефоні та щоденнику, зокрема тексти-реквієми після загибелі побратимів. Згодом особисті спогади перетворилися на книгу, яка стала для авторки одним зі способів осмислити пережите та відновитися після фронту.
Видання потрапило до довгого списку літературної премії «Книга року BBC-2025» та отримало Всеукраїнську літературну премію імені Юхимовича.
Під час Подільського вікенду Тетяна презентувала свої книги та розповідала про них учасницям зустрічі. Водночас вона наголошувала, що для неї важливо не лише ділитися власним досвідом, а й підтримувати інших жінок.
Сьогодні — поруч із тими, хто повертається з війни
Після демобілізації Тетяна здобула фах психологині. Нині вона працює фахівчинею із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Центру надання соціальних послуг Махнівської сільської ради. Допомагає військовим після звільнення зі служби, а також родинам загиблих і зниклих безвісти захисників — зокрема зорієнтуватися у питаннях оформлення документів та отримання необхідної підтримки.
Власний фронтовий досвід допомагає їй краще розуміти людей, які проходять шлях повернення до цивільного життя. На думку Тетяни, ветеранки мають чимало спільного пережитого, тому можуть підтримувати одна одну й передавати досвід, який допомагає іншим.
Подільський вікенд став для учасниць нагодою не лише презентувати власні справи та обговорити важливі ініціативи, а й побути серед тих, хто розуміє без зайвих слів. А для «Подоляночки» — ще однією зустріччю з рідним колом посестер, де є місце і спільним спогадам, і новим ідеям, і взаємній підтримці.