23 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині загинув майор Збройних сил України Ярослав Паєвський. Йому назавжди залишиться 35 років…
Трагічна подія сталася поблизу населеного пункту Новопавлівка Донецької області внаслідок авіаційного удару керованими авіабомбами (КАБ). Один із снарядів влучив поблизу позицій українських захисників, де саме перебував майор Паєвський. Потужний вибух забрав життя мужнього офіцера, який до останнього виконував свій обов’язок перед Батьківщиною.
Сьогодні Хмільник у скорботі проводив свого Героя в останню путь. Попрощатися з Ярославом прийшли сотні людей — рідні, побратими, друзі, представники місцевої влади, військові, волонтери, мешканці громади. З квітами в руках і сльозами на очах хмільничани стояли на колінах, віддаючи останню шану захисникові, який поклав життя за свободу та незалежність України.
Зі словами вдячності та співчуття до родини загиблого звернулися заступник командира 711 бригади підполковник Олег Підгорецький, заступник міського голови Сергій Редчик, помічник народного депутата Петра Юрчишина — Андрій Барабан та благочинний храмів Хмільницького округу УПЦ отець Олексій Бачинський. Вони подякували родині за виховання справжнього патріота, підкреслили, що подвиг Ярослава не буде забутий, а пам’ять про нього житиме в серцях усіх хмільничан.
Поховали Ярослава Паєвського з військовими почестями на Митницькому кладовищі в рідному Хмільнику.
Життєвий шлях Ярослава Паєвського
Ярослав Миколайович Паєвський народився 2 вересня 1989 року в місті Хмільнику. Закінчив Хмільницьку загальноосвітню школу №2 у 2006 році. Вищу освіту здобував у Дніпровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка Лазаряна, де навчався на військовій кафедрі за спеціальністю «будівництво та інженерія». У 2011 році завершив навчання зі званням лейтенанта.
Службу проходив у різних містах України: Чопі (Закарпатська область), Львові та Києві.
У 2015 році одружився з коханою Галиною. У 2017 році в подружжя народилася донька Софійка. Останні роки родина мешкала в столиці, а Ярослав працював на підприємстві ТОВ «Славресурс».
На другому тижні повномасштабного вторгнення Ярослав добровільно повернувся до лав ЗСУ, приєднавшись до військової частини в місті Чоп. Згодом став заступником командира частини. Під його командуванням перебували понад 200 військовослужбовців, з якими він гідно виконував бойові завдання.
У 2024 році Ярослав очолив групу, що виконувала завдання з розмінування в зонах бойових дій: Харківській, Сумській, Донецькій, Миколаївській областях. Колеги згадують його як професійного офіцера, принципового командира і надійного побратима.
Життя майора Ярослава Паєвського трагічно обірвалося на передовій, проте його героїзм і відданість Україні назавжди залишаться прикладом для наступних поколінь.
Вічна пам’ять і слава Герою. Царство Небесне.