У Вінниці в книгарні «Герої» відбулася презентація нової книги історика, письменника та викладача Київського університету імені Бориса Грінченка Ігоря Стамбола. Він представив свою художньо-документальну працю «Під прицілом чорної сотні. Замах на Бориса Грінченка», в якій досліджує маловідомі сторінки життя української інтелігенції, революцій, переслідувань та духовного спротиву.
Журналістка «Новини Вінниці» поспілкувалася з автором про історичну роль Вінниччини у формуванні української ідентичності, зміну поглядів на минуле після повномасштабного вторгнення Росії, а також про майбутнє української історичної науки.
Чи змінилися погляди вінничан на радянське минуле після 24 лютого 2022 року?
«Скоріше за все – так. Звісно, не у всіх. Московська імперія, як той мордор у Толкіна, стискається і забирає з собою все у прірву, мало кому з мислячих людей хочеться до неї. Соціологія краще продемонструвала б такі зміни, але й без неї помітно: простір міст і селищ змінився. Просовєцькі назви вулиць і музеїв зникають, Суворови й Пушкіни вже пішли. У Вінниці експозиції оновлюють – наприклад, меморіальний музей Коцюбинського звучить інакше. Проте в області залишаються пам’ятники радянського минулого – вони є маркером того, чи громада байдужа до історії, чи там залишаються апологети ‘ковбаси по 2.20’, хоча їх все менше», – зазначив історик.
Він також наголосив, що багато українців досі не пов’язують агресивну політику СРСР із сучасною Росією.
«Москва – незмінна геноцидальна імперія вже понад три століття», – підкреслив він.
Історична роль Вінниччини
«Поділля не дало себе зрусифікувати», – стверджує Стамбол. Він нагадав про Івана Богуна, котрий був проти союзу з Москвою, та про Кармелюка, який залишився символом нескореного Поділля. Але найбільше історика вражає епізод Визвольних змагань 1917–1921 років – перемога під станцією Вапнярка.
«Це ще й моя особиста історія. Я родом із Одещини, де досі побутує міф про ‘бандитську Одесу’ і Мішку Япончика, який був популяризований московською культурою. Більшовики використали цих бандитів проти Дієвої Армії УНР, але під Вапняркою їх розбили хоробрі українці з 3-ї Дивізії УНР, яку згодом назвали Залізною. Саме там був розвіяний міф про ‘героїчність’ червоних бандитів», – розповів історик.
Проросійські наративи та історичні міфи
Ігор Стамбол зауважив, що на відміну від Сходу чи Півдня, Поділля менш вразливе до російських міфів.
«Тут московська пропаганда виглядає як поодинокі бур’яни – пам’ятники окупантам, московські церкви, або ж окремі радянські пісні за святковим столом. Заперечити українськість Поділля неможливо», – сказав він.
Основною проблемою регіональної ідентичності історик називає комплекс меншовартості: «Українське має асоціюватися з успіхом, мудрістю, силою і шляхетністю. Не можна занепадати і потім вимагати від молоді поваги до минулого. Треба більше історичних проєкцій у міському ландшафті: позначати місця замків, відновлювати руїни, активно популяризувати збережені пам’ятки».
Майбутнє історичної науки
На думку Стамбола, історична наука має популяризувати український погляд на історію у сучасних форматах.
«Треба видавати збірники документів і повні корпуси текстів видатних діячів. Ці матеріали наповнюють змістом інші культурні напрями. Також важливо наповнювати українським контентом онлайн-ресурси, щоб штучний інтелект не писав студентам реферати з московської Вікіпедії», – підсумував історик.
