Є моменти, які неможливо повторити. Перший день у гуртку, перші літери, перші самостійно виконані завдання, перші друзі. А потім настає день, коли маленькі вихованці виростають настільки, що час прощатися зі своїм дошкільним дитинством і вирушати назустріч новому етапу життя.
Саме такий день пережили вихованці гуртка «Пізнайко», які завершили навчання під керівництвом своєї улюбленої наставниці Марини Лисої.
Свою останню зустріч малята відзначали не святковим концертом, а днем, наповненим творчістю, новими враженнями та щирими емоціями.
Спочатку на дітей та їхніх батьків чекав теплий сімейний майстер-клас із ліплення з повітряного пластиліну. Разом із мамами хлопчики та дівчатка створювали милих різнокольорових равликів на квітах. Маленькі пальчики старанно формували деталі, а поруч допомагали найдорожчі люди. Равлики вийшли різними, але кожен — особливим і створеним з любов’ю.
Продовженням дня стала екскурсія до історичного музею міста Хмільника, де юних гостей гостинно зустріла в.о директора Віта Горейко.
Діти із захопленням знайомилися з історією рідного краю, розглядали старовинні експонати та предмети побуту минулих поколінь. Проте справжній дитячий захват викликала виставка творчих робіт вихованців Центру дитячої та юнацької творчості.
Особливо уважно малеча розглядала вироби з повітряного пластиліну та різноманітні моделі машинок. Для багатьох хлопчиків це стало справжнім відкриттям.
— Я теж таке хочу зробити! — лунало біля виставкових машинок зроблених дитячими руками.
Упродовж дня було багато усмішок, фотографій та дитячих емоцій. Але водночас відчувалося й легке хвилювання, адже завершувався важливий етап життя.
Для усіх Марина Василівна стала не звичайною вчителькою, а людиною, яка відкривала для них світ знань, вчила дружити, пізнавати нове, бути уважними та добрими.
Тож цього дня звучало багато слів подяки. Діти дякували за знання, цікаві заняття та турботу. Батьки — за любов до кожної дитини, терпіння та щоденну працю.
І хоча попереду на маленьких «Пізнайок» чекає школа, нові друзі та нові відкриття, у їхніх серцях назавжди залишиться пам’ять про безтурботний час у гуртку, де все тільки починалося.
Бо дитинство — це найголовніший період життя. Це цілий світ перших мрій, відкриттів і щирої віри в дива. Воно минає непомітно, але його тепло залишається з нами назавжди. А поруч із цими спогадами житиме й вдячність Марині Василівні — наставниці, яка допомогла маленьким «Пізнайкам» зробити свої перші впевнені кроки у великий світ, подарувала їм знання, підтримку та частинку свого серця. Саме такі люди залишають у дитячих душах найяскравіший слід і надихають сміливо йти вперед назустріч майбутньому.
Ольга Франчук